 |
| Сyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fressen |
Впровадження адвентивних видів бур’янів в агрофітоценози призводить до пригнічення росту й розвитку культурних рослин, та зменшення врожайності й погіршення його якості [16].
Одним, з таких шкодочинних дводольних видів бур’янів Північно Американського походження в останні роки стає в Степу України Сyclachaena xanthiifolia, яка відноситься до родини Айстрові (Asteraceae) й занесена в Європу ще у 18 ст. [13].
Насіння Сyclachaena xanthiifolia висівали для створення декоративних і наукових колекцій, дослідження перспектив уведення рослини в культуру, визначення лікарських якостей тощо. В Україні вона вперше була відмічена в 1842 році на вулицях Києва. Вважають, що поширення свого вона набула з Київського ботанічного саду. Пізніше рослини розповсюджувалися вздовж залізничних колій та автомобільних шляхів [7, 19]. У повоєнні роки південна межа поширення Сyclachaena xanthiifolia проходила через Вінницю, Кіровоград, Харків, виявлена також у Кам’янець-Подільську, Одесі, Маріуполі та північній частині Донбасу. На сьогодні вона засмічує майже всю територію країни, крім Карпатських лісів [19].
Вважалося, що Сyclachaena xanthiifolia є типовим рудеральним бур’яном [9, 19]. Разом з тим в останні роки вона стала все частіше траплятися в посівах сільськогосподарських рослин й ряд дослідників вважають її за рудерально-сегетальний вид [5, 13, 23]. Установлено, що з рудеральних місцезростань Сyclachaena xanthiifolia активно розповсюджується в прилеглі агрофітоценози, щільно розселяється на покинутих полях, вздовж берегів річок, каналів, доріг, полезахисних лісосмуг тощо. Особливо інтенсивно цей вид розселяється завдяки антропо- та зоохорії, вздовж автомобільних і залізничних шляхів та разом з продукцією рослинництва [13].
На сьогодні Сyclachaena xanthiifolia найчастіше трапляється в посівах зернових просапних, зернобобових, овочевих культур, а також на вигонах, у садах, парках тощо. Бур’ян віддає перевагу добре аерованим ґрунтам, багатим на елементи живлення, особливо азот де утворює значний банк насіння, натуралізується й в кінцевому результаті, завдяки швидкій експансії, займає нові території на яких зростаючи без відповідного контролю з боку людини нерідко повністю витісняє з рослинних угруповань інші види бур’янів [2, 7, 17, 19].
Небезпека Сyclachaena xanthiifolia підсилюється ще й тим, що вона, практично, не має природних шкідників і хвороб, не поїдається тваринами, при скошуваннях чи підрізаннях може відростати [3, 4].
Під час цвітіння кожна рослина цього виду продукує в середньому до 50 – 55 млн. шт. пилкових зерен [12, 15]. Пилок рослин Сyclachaena xanthiifolia відноситься до сильних алергенів. Контакт з пилком може викликати розвиток сезонних захворювань алергічної природи, які отримали загальну назву “полінози”.
Сyclachaena xanthiifolia – однорічний ярий ранній бур’ян з пізнім плодоношенням. Стебло до 250 см заввишки, прямостояче, ребристе, знизу голе, у верхній частині опушене. У той же час у посівах кукурудзи та інших просапних культур Сyclachaena xanthiifolia утворює сильно розвинене стебло заввишки 2,5 – 3,0 м, у наслідок цього виснажує та висушує грунт, «заглушує» посіви культурних рослин та знижує продуктивність культурних рослин на 40 –
60 % та більше [26].
Листки 4,5 – 10,0 см завдовжки, 3,0 – 6,5 см шириною, супротивні (крім верхівкових), черешкові, до основи звужуються, на верхівці загострені, серцевинно-яйцевидні, по краю пильчато-зубчаті, шершаві від щіткових волосків.
Суцвіття – корзинки 2 – 4 мм в діаметрі, численні, пониклі, зібрані в крупні, пухкі волоті, які знаходяться на верхівці пагонів або в пазухах верхніх листків. Розмножується насінням.
Проростання насіння відбувається при прогріванні ґрунту до 1 – 3°С, а масові сходи з'являються в квітні-травні при прогріванні ґрунту до 6 – 8°С, з глибини 2 – 6 см.
Цвіте протягом червня – серпня, а плодоносить з серпня до пізньої осені. Добре розвинена рослина продукувала в посівах просапних і овочевих культур в середньому від 3,0 до 15,5 тис. шт. насінин, а за даними інших досліджень – до 57,3 тис. шт. [18]. При вільному ж рості – до 87,2 – 115,9 тис. шт. [9, 11]. У той же час ряд інших дослідників стверджує, що максимальна насіннєва продуктивність Сyclachaena xanthiifolia може досягати 1,700 – 1,795 млн. шт. [9, 23].
Однак свіжодозріле насіння мало низьку схожість і в ґрунті зберігало життєздатність лише до 8 років [5, 11, 13, 21, 22, 17].
Для контролю забур’яненості Сyclachaena xanthiifolia в посівах у зоні північного Степу рекомендується обробляти грунт диференційовано. Зокрема, під кукурудзу та соняшник, після озимих та ярих зернових культур ефективним є лущення на 10-12 см та оранка на 22-24 см, після кукурудзи та багаторічних трав – грунт доцільно обробляти на глибину 25 – 27 см. Під ярий ячмінь ефективним є безполицевий обробіток на 20 – 22 см., під овочеві культури проводять дворазове лущення стерні та неглибоку оранку [14, 24, 25].
У системі хімічних заходів ефективним є застосування післясходових гербіцидів 2,4-Д амінна сіль, Діален Супер, Базагран, Бетанал або досходових гербіцидів Вензар, Прімекстра, Дуал, похідних хлорсульфурону тощо [9, 20, 23].
Для зменшення забур’яненості Сyclachaena xanthiifolia на необроблюваних землях, стерні та рудеральних місцезростаннях найкраще використовувати комплексні заходи контролювання, зокрема скошування до початку фази бутонізації, не допускаючи цвітіння та плодоношення [11, 18]; обприскування вегетуючих рослин гербіцидами суцільної дії: арсенал – 3,0 – 5,0 л/га; гліфоган – 3,0 – 6,0 л/га; раундап – 3,0 – 6,0 л/га; утал – 3,0 – 6,0 л/га; ураган – 2,0 – 6,0 л/га тощо [20].
Проте цих та інших даних, які були б направлені на розробку ефективних заходів контролювання забур’яненості посівів польових культур та міжсегетальних екотопів Сyclachaena xanthiifolia на сьогодні явно недостатньо. Біологічні особливості Сyclachaena xanthiifolia до сьогодні залишаються вивченими недостатньо, а наявні літературні дані різняться між собою, що пояснюється, очевидно, неоднаковими грунтово-екологічними умовами проведення спостережень і досліджень, неоднаковими методичними підходами вивчення цього бур’яну тощо.
Тому, подальше вивчення й урахування характеру поширення, біологічних та екологічних особливостей росту й розвитку, формування насіннєвої продуктивності та розповсюдження насіння у конкретних умовах кожного регіону стануть основою для розробки заходів контролювання Сyclachaena xanthiifolia на сегетальних та рудеральних екотопах.
Список використаної літератури
1. Абрамова Л. М. Сyclachaena xanthiifolia в южных районах Предуралья (Башкортастан) /
Л. М. Абрамова // Ботан. жур. – 2003. – Т. 88, № 4. – С. 67 – 76.
2. Абрамова Л. М. Современное распространение Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen в Республике Башкортостан / Л. М. Абрамова, С. В. Нурмиева // Ботанические сады в XXI веке: сохранение биоразнообразия, стратегии развития и инновационные решения. Матер. Междунар. науч.-практ. конф. – Белгород, 2009. – С. 141 – 142.
3. Астафьева Н. Г. Экспериментальное изучение аллергенной активности пыльцы циклахены дурнишниколистной / Н. Г. Астафьева, Н. С. Гурина, В. А. Адо // Бюл. эксперимен. биологии и медицины. – 1980. – Т. 90, № 11. – С. 591 – 593.
4. Астафьева Н. Г. Изучение антигенного состава пыльцы циклахены дурнишниколистной /
Н. Г. Астафьева, Н. С. Гурина, В. А. Адо // Бюлл. эксперимен. биологии и медицины. – 1981. – Т. 91, № 2. – С. 200 – 201.
5. Барбарич А. І. Бур’яни України (визначник-довідник) / А. І. Барбарич, О. Д. Вісюліна,
М. Є. Воробйов та ін. – К.: «Наукова думка», 1970. – 507 с.
6. Бурда Р. І. Загроза екологічного забруднення довкілля України Північноамериканськими видами / Р. І. Бурда, В. К. Тохтар // Укр. ботан. журн. – 1998. –Т.55, № 2. – С. 127 – 131.
7. Виноградова Ю. К. Черная книга флоры средней России (чужеродные виды растений в екосистемах средней России) / Ю. К. Виноградова, С. Р. Майоров, Л. В. Хорун. – М. : ГЕОС, 2009. – С.161 – 169.
8. Веселовський І. В. Довідник по бур’янах / І. В. Веселовський, Ю. П. Манько, О. Б. Козубський. – К.: Урожай, 1993. –208 с.
9. Голицын С. В. К вопросу об антропохорных миграциях растений /С. В. Голицын // Советская ботаника. – 1947. – № 6. – С. 3 –5.
10. Доброчаева Д. Н. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева,
М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. – К. : Наук. думка, 1987. – С. 328.
11. Конопля М. І. Чорнощир нетреболистий: морфологічні особливості та заходи контролювання в північній Степовій зоні України / М. І. Конопля, О. М. Курдюкова,
Н.О. Мельник // Карантин і захист рослин. – 2010. – № 3. – С. 8 – 9.
12. Конопля М. І. Видовий склад та пилкоутворююча здатність алергенних видів рослин на Сході України / М. І. Конопля, Т. Г. Корольова, О. В. Ботарчуков, А. С. Бурега // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. – 2000. – № 3 (3). – С. 29 – 33.
13. Курдюкова О. М. Бур’яни Степів України / О. М. Курдюкова, М. І. Конопля. – Луганськ: Вид-во «Елтон - 2», 2012. – 318 с.
14. Матюха Л. П. Бур’яни в зерновиробництві Степу / Л. П. Матюха, С. Й. Хейлик,
В. Л. Матюха // Карантин і захист рослин. – 2005. – №1. – С.26–27.
15. Матюха Л. П. Буряни-алергени / Л. П. Матюха , В. Л. Матюха, В. В. Рябоволенко // Захист рослин. – 2003. – № 2. – С.14 – 17.
16. Мар'юшкіна В. Я. Причини та наслідки фітозабруднення в Україні / В. Я. Мар'юшкіна // Посібник українського хлібороба. – 2008. – С. 153 – 156.
17. Михайлова Н. Ф. Обоснование мероприятий борьбы с сорняками / Н. Ф. Михайлова,
Є. М. Шмат, Н. В. Лунина // Земледелие. – 1987. – № 3. – С. 39 – 43.
18. Нурмиева С. В. Сyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fressen на южном Урале: распространение, эколого-биологическая и популяционная характеристика: дис. на соискание ученой степени к. б. н.: спец. 03. 00. 16 «Экология», 03. 00. 05 «Ботаника» / С. В. Нурмиева. – Уфа., 2009. – 141 с.
19. Протопова В. В. Рослини-мандрівники / В. В. Протопова. – К. : Радянська школа, 1989. – С. 70 – 74.
20. Список пестицидів і агрохімікатів дозволених для використання в Україні // Захист рослин. – 1999. - № 2. – С. 31 – 53.
21. Флора СССР. – АН СССР. – М. – Л., 1959. – Т. 25. – 632 с.
22. Флора УРСР. – АН УРСР. – К., 1962. – Т. 9. – 590 с.
23. Фисюнов А. В. Справочник по борьбе с сорняками. / А. В. Фисюнов. – М.: Колос, 1984. – 255 с.
24. Циков В. С. Удосконалення системи контролю забур’яненості степу / В. С. Циков,
Л. П. Матюха // Вісник аграрної науки. – 2003. – №8. – С. 20–24.
25. Циков В. С. Амброзія полинолиста / В. С. Циков, А. В. Хорішко, Л. П. Матюха, Ю. І. Ткаліч. – Дніпропетровськ: Нова ідеологія, 2010. – 58 с.
26. Циков В. С. Борьба с сорняками при возделывании кукурузы / В. С. Циков, Л. А. Матюха, Ю. В. Литвиненко. – Днепропетровск: Промінь, 1983. –159 с.
Джерело: Курдюкова О. М. Сучасні проблеми поширення та біології Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen в умовах північного Степу України / О. М. Курдюкова, К. О. Жердєва // Агропромислове виробництво України – стан та перспективи розвитку : IХ всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів, 28–29 березня 2013 р. : матеріали конференції. – Кіровоград, 2013. – С. 119–122.
Комментариев нет:
Отправить комментарий