За даними різних дослідників, на полях України трапляється від 738 до 2000 видів бур’янів, з яких від 20 до 300 – найпоширеніші та найшкідливіші [4, 7, 10, 11].
Рівень забур’яненості посівів визначається насамперед, фітоценотичною здатністю самих культурних рослин до пригнічення бур’янів, грунтово-погодними умовами, технологіями вирощування культур, характером і ступенем потенційної засміченості грунту тощо [1, 4, 11].
Установлено, що в польових агрофітоценозах зернових культур Степу України налічувалося від 200 до 300 видів одно- й багаторічних бур’янів у співвідношенні 3:1, а шкідливість їх визначалася агротипом засміченності [10, 11]. При цьому в кожній грунтово-кліматичній зоні чи підзоні в посівах одних і тих же культур найбільш шкідливими були різні види бур’янів, зокрема, ті з них, які найкраще пристосувалися до місцевих умов [10].
Крім зменшення врожайності й погіршення якості продукції культурних рослин, бур’яни забирали з грунту 385 – 540 кг/га поживних речовин, на 14 – 16 % і більше зменшувалися запаси вологи в грунті, що сприяло поширенню хвороб культурних рослин; частина їх викликала алергенні захворювання людей і тварин, були місцем накопичення ряду шкідників тощо [1, 2, 10, 11].
Незважаючи на величезні витрати на боротьбу з бур’янами, повністю знищити їх неможливо, але знизити чисельність і шкідливість до мінімуму – можна. Тому боротьба з ними не може бути успішною без урахування видового їх складу, біологічних особливостей та рясності.
Протягом тривалого часу гербологи вже неоднаразово зверталися до вирішення цього питання [1, 4, 5, 6, 7, 9]. Проте в останні роки внаслідок суттєвих змін у структурі посівних площ, системах обробітку грунту і технологіях вирощування культурних рослин змінився як видовий склад бур’янів, так і їх рясність та співвідношення за біогрупами. У зв’язку з цим нами протягом 2004 – 2009 рр. визначався видовий склад бур’янів у посівах провідної зернової культури Степу – озимої пшениці, їх поширення, рясність і шкідливість.
Методика досліджень. Досліди проводили у Старобільському дослідному госпадарстві Луганського національного університету, росташованого у Степовій північно-центральній помірно-посушливій підзоні Степової північної зони на чорноземах звичайних важкосуглинкових. Крім того, видовий склад бур’янів визначали у виробничих посівах шляхом маршрутно-експедиційних обстежень, обліків і визначень. Обліки та спостереження в дослідах і підрахунки бур’янів виконували відповідно до загальноприйнятих методик [3, 8]. Назви рослин звірено за номенклатурним списком судинних рослин України [12].
Результати та обговорення. Було встановлено, що в посівах озимої пшениці Степової північно-центральної помірно посушливої підзони траплялося 96 видів бур’янів, віднесених до 69 родів та 21 родини (табл. 1).
Таблиця 1
Родинний спектр бур’янів озимої пшениці (за даними обстежень 2004 – 2009 рр.)
Родина
|
Кількість видів
|
Кількість родів
| ||
шт.
|
%
|
шт.
|
%
| |
Айстрові (Asteraceae)
|
21
|
21,9
|
16
|
23,2
|
Капустяні (Brassicaceae)
|
16
|
16,7
|
9
|
13,1
|
Тонконогові (Poaceae)
|
7
|
7,3
|
6
|
8,7
|
Шорстколисті (Boraginaceae)
|
7
|
7,3
|
6
|
8,7
|
Гвоздичні (Caryophyllaceae)
|
5
|
5,2
|
5
|
7,2
|
Бобові (Fabaceae)
|
5
|
5,2
|
5
|
7,2
|
Лободові (Chenopodiaceae)
|
4
|
4,2
|
1
|
1,4
|
Жовтецеві (Ranunculaceae)
|
3
|
3,1
|
3
|
4,4
|
Молочайні (Euphorbiaceae)
|
3
|
3,1
|
1
|
1,5
|
Губоцвіті (Lamiaceae)
|
3
|
3,1
|
2
|
2,9
|
Інші
|
22
|
22,9
|
15
|
21,7
|
Всього
|
96
|
100
|
69
|
100
|
Максимальна видова різноманітність бур’янів належала родинам Айстрові (Asteraceae) – 21,9 %; Капустяні (Brassicaceae) – 16,7 %; Тонконогові (Poaceae) та Шорстколисті (Boraginaceae) – по 7,3 %; Гвоздичні (Caryophyllaceae) та Бобові (Fabaceae) – по 5,2 % тощо.
Найбільшою кількістю родів були представлені родини Айстрові (Asteraceae), Капустяні (Brassicaceae), Тонконогові (Poaceae) та Шорстколисті (Boraginaceae) – від 6 до 16 родів, тоді як більшість інших родин – 1 родом і видом.
Найбільшою частотою трапляння відзначалися 19 видів, які були виявлені в усіх полях, що обстежували.
Це зимуючі та озимі види: кучерявець Софії (Descurainia sophia (L.) Webb ex Prantl), жовтозілля весняне (Senecio vernalis Waldst. & Kit.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.), сокирки польові (Consolida regalis S. F. Gray), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), анізанта покрівельна (Anisantha tectorum (L.) Nevski); ярі – амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia L.), рутка Шлейхера (Fumaria schleicheri Soy.-Willem.), лобода біла (Chenopodium album L.); багаторічні – осот польовий (Cirsium arvense (L.) Scop.), березка польова (Convolvulus arvensis L.); факультативні дворічники – гикавка сіра (Berteroa incana (L.) DC.), смілка вильчаста (Silene dichotoma Ehrh.) тощо.
 |
| Centaurea scabiosa L. |
 |
| Consolida regalis S. F. Gray |
 |
| Chenopodium album L. |
Локально на окремих полях були виявлені: мак дикий (Papaver rhoeas L.), волошка синя (Centaurea cyanus L.), жабник польовий (Filago arvensis L.), горошок мишачий (Vicia cracca L.), сухоребрик волзський (Sisymbrium wolgense M. Bieb. ex Fourn.) тощо. Як заносні чи випадкові види – кукіль звичайний (Agrostemma githago L.), бурачок дрібний ( Alyssum minutum Schlecht. ex DC.), коноплі рудеральні (Cannabis ruderalis Junisch.) тощо.
За спектром розвитку в посівах пшениці переважали озимі та зимуючі бур’яни – 52 види, ярих бур’янів – 20, багаторічних – 13, факультативних і дворічних – 11 видів.
Середню рясність усіх біогруп бур’янів слід вважати як високу – 222 шт./м2. На окремих полях чи ділянках полів вона перевищувала 420 – 580 шт./м2, або 4,2 – 5,8 млн/га, тобто більшою за кількість рослин озимої пшениці. На них бур’яни були представлені, практично, усім спектром, характерним для підзони.
Суттєвий вплив на забур’яненість озимої пшениці справляли попередники. Найменший рівень забур’яненості посівів був у пшениці після чорного пару, дещо вищим – після зернобобових культур, тоді як після зернових колосових і просапних – вищий у 2,6 – 2,8 раза (табл. 2).
Таблиця 2
Забур’яненість посівів озимої пшениці після різних попередників
Вид бур’янів
|
Чорний пар
|
Зерно-бобові
|
Ярий ячмінь, озима
пшениця після пару
|
Соняшник, кукурудза
|
Середня
забур’я-неність
після всіх
поперед-ників
|
Кучерявець Софії (Descurainia sophia)
|
11,0
|
17,7
|
37,5
|
39,5
|
26,4
|
Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris)
|
18,5
|
23,1
|
56,3
|
41,4
|
34,8
|
Жовтозілля весняне (Senecio vernalis)
|
9,0
|
11,2
|
27,3
|
19,5
|
16,8
|
Сокирки польові (Consolida regalis)
|
12,3
|
14,0
|
22,9
|
51,6
|
25,2
|
Талабан польовий (Thlaspi arvense)
|
13,0
|
19,6
|
31,0
|
27,5
|
22,8
|
Анізанта покрівельна (Anisantha tectorum)
|
13,6
|
21,6
|
36,5
|
31,0
|
25,7
|
Амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia)
|
2,7
|
17,5
|
5,6
|
14,3
|
10,0
|
Осот польовий
(Cirsium arvense)
|
1,8
|
7,2
|
11,5
|
9,6
|
7,5
|
Березка польова (Convolvulus arvensis)
|
3,3
|
4,9
|
7,9
|
8,1
|
6,1
|
Інші види
|
26,1
|
31,8
|
58,0
|
71,3
|
46,8
|
Всього
|
111,3
|
168,6
|
294,5
|
313,8
|
222,1
|
Разом з тим за сприятливих умов осіннього зволоження сходів зимуючих та озимих бур’янів було однаково багато після всіх попередників, у тому числі й після чорних парів, тоді як ярих бур’янів найбільша кількість з’являлася на слабко розкущених та зріджених посівах, головним чином після непарових попередників у період весняного кущіння та виходу в трубку. Кількість багаторічних та дворічних бур’янів закономірно зменшувалася на чорних парах та після зернобобових.
Суттєві зміни видового складу бур’янів відбувалися при застосуванні гербіцидів. Так, у посівах пшениці, де застосовували гербіциди 2,4 Д амінна сіль чи діален, рясність бур’янів порівняно з ділянками, на яких не проводили захисту від них, зменшувалася в 1,2 – 1,4 раза, гербіцидів гранстар чи ковбой – у 1,8 – 2,1 раза, гроділ максі чи ларен – у 1,9 – 2,3 раза. Рясність бур’янів від хімічного прополювання зменшувалася головним чином за рахунок видів чутливих до гербіцидів, а в посівах переважали стійкі проти них – березка польова (9,3 %), осот рожевий (9,6 %), фіалка польова (10,7 %), ромашка непахуча (7,3 %), тонконіг однорічний (11,3 %) тощо. Загальна частка цих видів становила 61, 8 % від загальної кількості тих, які траплялися в посівах пшениці.
Крім того, широкого поширення останнім часом набувають багаторічні бур’яни – латук татарський (Lactuca tatarica (L.) C. A. Mey.), кардарія крупковидна (Cardaria draba (L.) Desv.), резеда жовта (Reseda lutea L.), різак звичайний (Falcaria vulgaris Bernh.); дворічні факультативні – липучка відхилена (Lappula squarrosa (Retz.) Dumort.), гикавка сіра (Berteroa incana (L.) DC.); озимі та зимуючі – скереда покрівельна (Crepis tectorum L.), злинка канадська (Conyza canadensis (L.) Cronq.); ярі – курай чіплянковий (Salsola tragus L. s. Str.), жабрій ладанний (Galeopsis ladanum L.) тощо.
 |
| Lactuca tatarica (L.) C. A. Mey. |
При відсутності будь-якого захисту посівів озимої пшениці від бур’янів, урожайність її знижувалася порівняно з чистими полями на 1,44 т/га, або 26,7 %, тоді як при застосуванні гербіцидів втрати врожайності зерна не перевищували 0,13 – 0,40 т/га, або 2,5 – 8, 2 % (табл. 3).
Таблиця 3
Втрати врожаю зерна озимої пшениці від бур’янів (2007 – 2009 рр.)
Варіант досліду
|
Кількість бур’янів,
шт./м2
|
Урожайність зерна, т/га
|
Втрати врожаю
| ||
фаза кущення
|
перед збиранням
|
т/га
|
%
| ||
Без прополювань
|
427
|
63
|
3,96
|
1,44
|
26,7
|
Хімічні прополювання
гербіцидом 2,4 Д амінна сіль
|
213
|
56
|
4,96
|
0,44
|
8,2
|
Діален
|
201
|
51
|
4,98
|
0,42
|
7,8
|
Гранстар
|
193
|
48
|
5,00
|
0,40
|
7,5
|
Ковбой
|
189
|
48
|
5,05
|
0,35
|
6,5
|
Ларен
|
162
|
36
|
5,15
|
0,25
|
4,7
|
Гроділ максі
|
156
|
31
|
5,27
|
0,13
|
2,5
|
Чисті
|
0
|
0
|
5,40
|
0
|
0
|
| HIP05 |
0,21
| ||||
Висновки. У Степовій північно-центральній помірно-посушливій подзоні Степової північної зони в посівах озимої пшениці трапляється 96 видів бур’янів з 21 родини. З них поширені в усіх полях вирощування пшениці 19 видів. Середня рясність бур’янів досягає 222 шт./м2 , а за роками та окремими полями коливається в межах від 111 до 580 шт./м2. Хімічні прополювання посівів гербіцидами призводять до зменшення забур’яненості посівів у 2,0 – 2,8 раза та збільшення врожайності зерна з 3,96 до 5,40 т/га.
Список Літератури
- Бабич А. О. Бур’яни в посівах / А. О. Бабич, В. П. Борона, В. С. Задорожний, В. В. Карасевич // Захист рослин. – 1997. – № 2. – С. 4–5.
- Борона В. П. Інтегрований контроль над бур’янами в агроценозах кормових і зернофуражних культур / В. П. Борона, В. В. Карасевич, В. С. Задорожний [та ін.] // Вісник аграрної науки. – 2009. – № 3. – С.14–16.
- Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.
- Іващенко О. О. Бур’яни в агрофітоценозах / О. О. Іващенко – К.: Світ, 2001. – 235 с.
- Конопля М. І. Особливості формування забур’яненості агроценозів Сходу України / М.І. Конопля, О. М. Курдюкова, В. А. Шевченко // Вісник Луганського національного університету. – 2007. – № 16 (132). – С. 19–26.
- Курдюкова О. М. Сучасні проблеми забур’янення агрофітоценозів північного Степу України / О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Вісник Луганського національного університету. – 2008. – № 14 (153). – С. 67–75.
- Курдюкова О. М. Видовий склад, поширення й рівень забур’яненості посівів кукурудзи в Степу України / О. М. Курдюкова, В. А. Шевченко // Вісник Луганського національного університету. – 2008. – № 2 (141). – С. 36–41.
- Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / [А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха и др.] – Днепропетровск.– ВНИИК, 1974. – 72 с.
- Остапенко М. А. Видовий склад бур’янів на полях Присивашшя / М. А. Остапенко, І. В. Костиря, О. А. Чижикова // Агрофітоценотичний збірник. – К., 2006. – С. 168 – 171.
- Сторчоус І. М. Гербіциди на озимій пшениці в Степу України / І. М. Сторчоус, О. В. Шевчук // Зб. наук. праць Інституту цукрових буряків. – К., 2005. – Вип. 5. – С. 271 – 275.
- Циков В. С. Удосконалення системи контролю забур’яненості в Степу / В. С. Циков, Л. П. Матюха // Вісник аграрної науки. – 2003. – № 7. – С. 20 – 24.
- Mosyakin S. L. Vasculat plants of Ukraine. A nomenclatural checklist / S. L. Mosyakin, M. M. Fedoronchuk – K., 1999. – 346 p.
Комментариев нет:
Отправить комментарий