Видовий склад та поширення бур’янів в агрофітоценозах північного Степу України

Euphorbia virgata Waldst. & Kit. в посевах пшеницы 

Проблема присутності й шкодочинності бур’янів в агрофітоценозах така ж давня, як і саме рослинництво.

Пригнічуючи ріст і розвиток культурних рослин, бур’яни  знижують їх урожайність.   

Обсяг можливої шкоди від бур’янів змінюється залежно від їх видового складу, рівня  присутності та тривалості конкурентних відносин між ними та культурними рослинами [1 – 5].


На середньозасмічених полях більшість господарств не добирала 10 – 12 % валового врожаю зерна льону, 12 – 15 % кукурудзи та соняшнику, 8 – 10 % цукрових буряків,  6 – 10 % овочів та картоплі, 18 – 20 % багаторічних трав, 6 – 7 % плодів та ягід. На дуже забур’янених полях урожайність знижувалась у 1,5 – 2 рази [2; 3].

Тому удосконалення існуючих і розробка нових заходів контролювання забур’яненості агрофітоценозів потребують детального й всебічного вивчення видового складу бур’янів та особливостей їх поширення в умовах конкретного регіону [4].

Усі дослідження з цього питання на території північного Степу України до сьогодні мали фрагментарний характер. До того ж, видовий склад бур’янів суттєво змінюється під дією агротехнічних та ґрунтово – кліматичних умов [5].

Матеріали і методи досліджень
У зв’язку з цим нами протягом 2006 – 2008 років вивчався видовий склад бур’янів та їх поширення в агрофітоценозах північного Степу України в межах Луганської й Донецької областей.

Польові обстеження проводились щорічно в 4 – 10  разових повторностях протягом вегетаційного періоду маршрутно – експедиційним методом зі складанням польових щоденників, загальних переліків виявлених рослин.

Облік забур’яненості посівів проводили кількісно-ваговим методом за загальноприйнятими методиками [6; 7].

При камеральній обробці зібраного матеріалу користувались загальноприйнятими  визначниками вищих рослин,  визначниками насіння й плодів бур’янів, атласами [ 8 – 11].

Результати і обговорення
За попередніми даними, в агрофітоценозах досліджуваної території траплялося 288 видів бур’янів, які належали до 177 родів, 37 родин, 3 класів, 2 відділів. У структурі забур’яненості переважали такі родини:  Asteraceae (56 видів), Brassicaceae (31 вид), Poaceae (21 вид), Lamiaceae (19 видів),  Chenopodiaceae (17 видів), Fabaceae (15 видів).

За біоморфологічним спектром переважали малорічні бур’яни   (69, 4 %), які за біологією розвитку поділено на ярові (103 види), озимі (5 видів), зимуючі (48 видів), дворічні (41 вид), ефемери (3 види). Серед багаторічних бур'янів найчисленнішими були стрижнекореневі (30 видів)   (табл.1). 

Таблиця 1
Біоморфологічна структура бур’янів північного Степу України

Біогрупи бур’янів	Абсолютна кількість видів	%
За способом живлення
Автотрофні	282	97,9
Паразити, напівпаразити	6	2,1
За тривалістю життя
Малорічні	200	70,9
Багаторічні	82	29,1
За типом життєвого циклу малорічних бур’янів
Ефемери	3	1,1
Ярі	103	36,5
Озимі	5	1,8
Зимуючі	48	17
Дворічні	41	14,5
За органами вегетативного розмноження багаторічних бур’янів
Кореневищні	27	9,7
Коренепаросткові	21	7,4
Бульбокореневі	3	1,1
Стрижнекореневі	30	10,6
Гронокореневі	1	0,3

У зоні нестійкого зволоження одним з основних життєво необхідних  факторів є волога. По відношенню до зволоження ґрунту 21,2 % бур’янів були типовими ксерофітами (Holosteum umbellatum L., Lactuca serriola L., Ambrosia artemisifolia L. тощо), 33,7 %  – мезофітами (Sonchus arvensis L., Galinsoga parviflora Cav., Melandrium album (Mill.) Garcke тощо), 22,9 % – ксеромезофітами (Lathyrus tuberosus L., Melilotus albus Medik, Tragopogon major Jacq, тощо),  19,8  % – мезоксерофітами (Conyza canadensis (L.) Cronq, Senecio vernalis Waldst. & Kit, Sonchus oleraceus L. тощо),  2,4 % –  мезогігрофітами (Cerastium holosteoides Fr., P. maculosa  S. F. Gray тощо)    ( табл. 2).

Galinsoga parviflora Cav.

Melilotus albus Medik

Таблиця 2
Екологічний спектр бур’янів північного Степу України

Екоморфи бур’янів	Абсолютна кількість видів	%
По відношенню до зволоження ґрунту
Мезофіти	97	33,7
Ксеромезофіти	66	22,9
Ксерофіти	61	21,2
Мезоксерофіти	57	19,8
Мезогігрофіти	7	2,4
По відношенню до родючості ґрунту
Еутрофи	20	6,9
Мезотрофи	202	70,1
Оліготрофи	66	23

По відношенню до родючості ґрунту всі види бур’янів було розподілено на еутрофи   (20 видів), мезотрофи (202 види), оліготрофи (66 видів). До еутрофів відносили: Sinapis arvensis L., Artemisia absinthium L., Lamium amplexicaule L. тощо; до мезотрофів: Capsella bursa pastoris ( L.) Medik,  Fallopia convolvulus (L.) A. Löve,  Cirsium vulgare (Savi) Ten., Sisymbrium altissimum L. тощо; до оліготрофів: Сamelina microcarpa Andrz., Consolida regalis S.F.Gray, Rumex confertus Willd,  Falcaria vulgaris Bernh. тощо.


  

Sinapis arvensis L.

За ступенем антропогенного впливу всі види бур’янів було розподілено на апофіти (57,3 % або 165 видів) та антропофіти (42,7 % або 123 види).

Типовими апофітами були: Heracleum sibiricum L., Turgenia latifolia (L.)Hoffm, Bunias orientalis L., Daucus carota L., Anagallis arvensis L., Oenothera biennis L.,  Consolida paniculata (Host) Schur. тощо, антропофітами: Sinapis arvensis L., Capsella bursa pastoris (L.) Medik., Chenopodium polyspermum L.,  Euphorbia cyparissias L., Portulaca oleraceae L. тощо.

Portulaca oleraceae L. 

Розподіл бур’янів за частотою трапляння в посівах усіх сільськогосподарських культур  в процентному відношенні був таким: дуже широко поширені (понад 75 %) 7 видів: Chenopodium album L., Euphorbia virgata Waldst. & Kit, Sonchus arvensis L., Polygonum aviculare (L.) S. Str тощо;  широко поширені (50 – 75 %) 17 видів: Capsella bursa pastoris ( L.) Medik, Fallopia convolvulus (L.) A. Löve, Ambrosia artemisifolia L, Taraxacum officinale Wiggaggr. тощо; помірно поширені (25 – 49 %) 36 видів: Falcaria vulgaris Bernh,  Lathyrus tuberosus L., Senecio vernalis Waldst. & Kit,  Lactuca serriola L.,  Galinsoga parviflora Cav. тощо; мало поширені (1 – 24 %) 98 видів: Holosteum umbellatum L.,  Erysimum cheiranthoides L.,  Xanthium brasilicum Vellozo,  Melandrium album (Mill.) Garcke тощо, випадкові (до 1 %) 130 видів: Arctium minus (Hill.) Bernh,  Acroptilon repens (L.) DC., Cerastium holosteoides Fr.,  Diplotaxis muralis (L.)DC. тощо.

У посівах колосових зернових культур найпоширенішими були: Senecio vernalis Waldst. & Kit., Thlapsi arvense L., Capsella bursa pastoris ( L.) Medik, Descurainia sophia (L.) Webb ex Prantl. Lactuca tatarica (L.) C.A.May, Lathyrus tuberosus L., Holosteum umbellatum L., Lamium amplexicaule L., Sisymbrium altissimum L., Chorispora tenella (Pall.)DC, Papaver rhoeas L., Galium aparin L., Fumaria schleicheri Soy.-Willem, Buglossoides arvensis (L.) Johnst. тощо.
У посівах просапних культур траплялися: Raphanus raphanistrum L., Sinapis arvensis L., Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz, Ambrosia artemisifolia L.,  Chenopodium album L., Lactuca serriola L.,  Iva xanthiifolia Nutt.,  Euphorbia virgata Waldst. & Kit,  Solanum nigrum L.,  Reseda lutea L.,  Cirsium vulgare (Savi) Ten, Setaria glauca (L.) Р. Beauv. тощо.

У посівах овочевих культур найчастішими були: Chenopodium album L., Sonchus oleraceus L., Brassica campestris L., Cannabis ruderalis Junisch., Solanum nigrum L., Portulaca oleraceae L., Amaranthus retroflexus L., Setaria viridis (L.) Р. Beauv., Echinochloa crusgalli (L.) Р. Beauv. тощо.
Для багаторічних трав характерними були види:  Berteroa incana (L.)DC, Onopordum acanthium L., Heracleum sibiricum L., Kochia scoparia (L.) Schrad., Hyoscyamus niger L., Linaria vulgaris Mill,  Avena fatua L. тощо.

Linaria vulgaris Mill

Висновки
1. В агрофітоценозах північного Степу України виявлено 288 видів бур’янів, які належать до до 177 родів, 37 родин, 3 класів, 2 відділів.
2. За біоморфологічним спектром переважають однорічні ярі бур’яни      (36,5 %). Серед багаторічних – найчисленнішою є група стрижнекореневих бур’янів (30 видів).
3. По відношенню до зволоження грунту  більшість бур'янів мають мезоморфні ознаки (33,7 %), а по відношенню до родючості  грунту –    70,1 % є мезотрофними видами.
4. Найчисленнішими за видовим складом бур’янів у посівах усіх сільськогосподарських культур  є «випадкові бур’яни», частка яких складає  45,1 %, від їх загальної кількості, тоді як частка найпоширеніших бур’янів не перевищує 2,5 %.

Література
1. Косолап М. П. Гербологія: Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2004. – 364 с.
 2. Безручко О. І. Шкодочинність бур’янів у посівах сільськогосподарських культур //  
 Агроінком. – 1998. – № 1 – 2. – С. 18 – 20.
3. Маховська Т., Сядриста О. Фітосанітарну ситуацію протягом весняно-літньої вегетації зернових очікують на рівні минулорічної // Зерно і хліб. – № 2. – 2008. – С. 46 – 47.
4. Будьонний Ю. В., Зуза В. С. До питання поширення бур’янів в Україні // Особливості забур’янення посівів і захист від бур’янів у сучасних умовах. – К.: Світ, 2000. – С. 8 – 11.
5. Конопля М. І. Видовий склад бур’янів та його зміни в посівах кукурудзи на Сході України // Особливості забур’янення посівів і захист від бур’янів у сучасних умовах. – К.: Світ, 2000. – С. 46 – 48.
6. Фисюнов А. В. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов. – Днепропетровск, 1974. – 70 с.
7. Фисюнов А. В. Методические рекомендации по учету засоренности посевов и почвы в полевых опытах. – Курск, 1983. – 63 с.
8. Веселовський І. В., Лисенко А. К., Манько Ю. П. Атлас – визначник бур’янів. – К.: Урожай, 1988. – 72 с.
9. Бур’яни України (визначник-довідник) / А. І. Барбарич, О. Д. Вісюліна,         М. Є.Воробйов, Д. М. Доброчаєва, О. М. Дубова та ін. – К.: Наукова думка, 1970. – 508 с.
10. Определитель высших растений Украины / Д.Н. Доброчаева, М.И. Котов, Ю.Н. Прокудин и др. / 2 изд. стереот. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 548 с.
11. Майсурян Н. А., Атабекова А. И. Определитель семян и плодов сорных растений. Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Колос, 1978. – 288 с.

Джерело: Курдюкова О. М. Видовий склад та поширення бур’янів в агрофітоценозах північного Степу України / О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. Серія: «Сільськогосподарські науки». – 2009. – № 100. – С. 106–109.