Інтенсифікація біологічних факторів контролю бур’янів у сівозмінах

Setaria viridis (L.) P. Beauv. у посівах сорго

Усвідомлення глобальної загрози забруднення навколишнього середовища все частіше призводить до перегляду стратегії природокористування, зокрема в землеробстві, де найпроблемнішим залишається контроль рівня потенційної засміченості ґрунту та забур’яненості посівів.

Сумарні втрати на них складають 30 % загальних втрат на виробництво продукції рослинництва [1].

Вже стало очевидним, про однобічна технічна інтенсифікація рільництва себе не виправдала, а думка, що зниження ролі сівозмін в інтенсивному землеробстві виявилася хибною.


Зменшення різноманітності видового складу та багаторазове збільшення частки біологічно однотипних культур, втрата родючості ґрунтів та резистентність бур’янів до гербіцидів зумовили ряд екологічних проблем у тому числі суттєве підвищення рівня засміченості ґрунту насінням і вегетативними зачатками, а посівів – вегетуючими бур’янами [2, 3].

Тому вихід із цієї ситуації можливий тільки за умов розробки й застосування екологічно обґрунтованих систем землеробства ядром яких є сівозміни.

Наші багаторічні польові дослідження в сівозміні та беззмінних посівах деяких культур, проведені в умовах південно-центральної підзони Степової Північної зони протягом 2004 – 2010 рр., дозволили встановити визначальну роль біологічних факторів сівозміни в системі контролю бур’янів. Їх інтенсифікація в боротьбі з бур’янами в сівозміні здійснюється за рахунок:
 – розширення асортименту сівозмінних культур і поєднання в сівозміні культур різної конкурентної здатності до бур’янів, що призводить до стримання їх росту й розвитку та природної вразливості бур’янів і їх насіння;
 – чергування у сівозміні культур, різних за біологією росту й розвитку, що викликає погіршення або зміну екологічних умов для росту й розвитку бур’янів та обмежує їх біологічну пристосованість до певних агрофітоценозів;
 – оптимізації порядку чергування холодостійких і теплолюбних культур, яке сприяє ефективному зменшенню популяцій бур’янів;
 – застосування довготривалих комплексних програм контролю бур’янів на підставі розробок стратегії планування сівозмін, що впливають на життєздатність насіння бур’янів, наявність якого в ґрунті є основним джерелом забур’янення посівів;
 – поєднання різноманітних заходів контролю бур’янів у посівах культур, різних за технологією вирощування;
 – погіршення умов проростання насіння та росту й розвитку спеціалізованих бур’янів унаслідок зміни алелопатичного впливу культурних видів;
 – цілеспрямованої технології застосування добрив, що супроводжується гербістатним ефектом в удобреному шарі ґрунту;
 – застосування під різні культури сівозміни системи різноглибинного обробітку ґрунту, зокрема чергування оранки під просапні культури й мілкого обробітку ґрунту під зернові колосові;
 – зміни дат сівби та збирання різних культур сівозміни, що дає можливість запобігати формуванню проростків насіння бур’янів;
 – пригнічення, затінення й стримання росту й розвитку бур’янів за рахунок проміжних, поукісних і післяжнивних посівів, а також багатовидових і сортових агрофітоценозів;
 – відставання в рості більшості бур’янів й неможливість проходження світлової стадії розвитку через недостатню освітленість нижнього ярусу стеблистою в щільно зімкнутих посівних культурних рослин після кращих попередників;
 – створення ценотично стійких до бур’янів посівів, шляхом сумарного використання агробіологічного ефекту від взаємодії кращих попередників, обробітку ґрунту, добрив, строків та способів сівби тощо.

Таким чином, у сівозмінах порівняно з беззмінними посівами, зменшується поширення й масовість бур’янів; маса й кількість їх на одиниці площі зменшується видовий та екологічний склад спеціалізованих бур’янів; обмежується або виключається адаптація й поширення окремих видів бур’янів, пристосованих до певної культури чи споріднених груп культур; попереджається поява резистентних видів бур’янів; істотно зменшується насіннєва продуктивність однорічних бур’янів та регенерація багаторічних; потенційні запаси насіння в ґрунті, як результат, досягається негативний баланс надходження насіння в ґрунт за ротацію сівозміни.

Список використаної літератури:

1. Веселовський І. В. Розвиток хімічного захисту культурних рослин від бур’янів в Україні / І. В. Веселовський, Ю. Г. Мережинський // Особливості забур’янення посівів і захист від бур’янів у сучасних умовах. – К.: Світ, 2000 – С. 69 – 73.
2. Іващенко О. О. Бур’яни в агрофітоценозах / О. О. Іващенко. – К.: Світ, 2001. – 235 с.
3.  Косолап М. П. Система землеробства NО-till // М. П. Косолап, О. П. Кротінов. – К.: Логос, 2011. – 352 с.

Джерело:  Курдюкова О. М. Інтенсифікація біологічних факторів контролю бур’янів у сівозмінах / О. М. Курдюкова // Фальцфейнівські читання : міжнар. наук.-практ. конф., 25–27 травня 2011 р. : матеріали конференції. – Херсон, 2011. – С. 79–80.