Видовий склад, поширення й рівень забур’яненості посівів кукурудзи в Степу України

Сyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fressen
и Ambrosia artemisiifolia L.
в посівах кукурудзи

Вважається, що на Землі трапляється біля 30 тис. видів  бур’янів, на території СНД – від 532 до 1326,  на території України – 738 видів, а за останніми даними, в зв’язку з невизначеністю самого поняття «бур’яни»,  – до 1700 – 2000 видів   [5, 10, 11, 15].

 Як відомо, бур’яни  завдають величезної шкоди сільському господарству, тому вивченню їх завжди приділялося багато уваги.

Так, враховуючи, що видовий та кількісний склад бур’янистого фітоценозу в посівах кукурудзи й,  зокрема  цукрової,  протягом вегетації не залишається постійним, а змінюється залежно від умов вирощування виникає необхідність регулярних обстежень посівів цієї культури та з’ясування шляхів  забур’яненості залежно від строків сівби,  при вирощуванні  розсадою,  насінням по зяблевому обробітку грунту та в проміжних посівах.

Відомо, що при безгербіцидному вирощуванні цукрової кукурудзи проблема боротьби з бур’янами є найбільш складною задачею.


У багатьох дослідах виключення з технології вирощування хімічних засобів боротьби з бур’янами призводило до збільшення числа бур’янів у 2,0–2,5 рази й більше [2, 4, 6, 12, 15, 16].

Разом з тим відмова від гербіцидів хоч і призводила до збільшення забур’яненості посівів та зменшення врожайності, але завжди компенсовувалася одерженням екологічно чистої продукції з більш  високою  її  вартістю  [1, 13, 14].

Нами,  протягом 2001–2007 рр. на основі спеціальних дослідів, проведених на землях акціонерного сільськогосподарського підприємства «Хлібороб», розташованого в провінції Степ Північний Задонецький та на базі Старобільського дослідного господарства ЛНПУ імені Тараса Шевченка, що знаходиться  в Старобільській степовій області, а також   на підставі  польових   обстежень   виробничих  посівів,  було  встановлено, що  тільки в Луганській області зростає більш як 350 видів бур’янів. Більшість з них має острівне спорадичне поширення, або трапляється по території тільки в строго визначених природних  рослинних  угрупуваннях чи агрофітоценозах і лише невелика  кількість  видів  бур’янів   розповсюджена в усіх фітоценозах по всій території регіону. Найбільшою динамічністю відрізняється забур’яненість  агрофітоценозів. Зміни її визначаються не тільки погодно-кліматичними й грунтовими умовами, але й технологічними процессами чи заходами, особливостями господарювання та культурою землеробства.

Даних про видовий склад бур’янів й динаміку його змін під дією природних та антропогенних факторів  в  агрофітоценозах харчової кукурудзи північного Степу України надзвичайно мало. Тому нами вивчалася забур’яненість посівів  цукрової  кукурудзи у зв’язку з  розробкою   агротехнічних шляхів організації  конвейєру надходження качанів споживачам.
Дослідження й визначення  проводилися за загальноприйнятими методиками [3, 7, 8].

Грунти дослідних ділянок були представлені чорноземами типовими на важких лесоподібних суглинках з товщиною гумусового шару 55 – 70 см, вмістом гумусу в орному шарі – 3,2 – 3,8 %,  легко гідролізованого азоту – 123 – 160 мг/кг  грунту,   рухомого фосфору – 118 – 157 мг, обмінного калію – 165-188 мг/кг грунту.  Виробничі польові обліки забур’яненості фітоценозів за участю кукурудзи  проводили за загальноприйнятими методиками під час   короткочасних експедиційних чи маршрутних  виїздів [3, 7, 8]. Назви рослин наведено за визначником вищих рослин України та звірено за номенклатурним списком судинних рослин України [9, 11].

Було встановлено, що в різні роки обслідувань  у посівах цукрової  кукурудзи траплялося від 59 до 106 видів бур’янів, що складало  в середньому  4,3 %  від загальної  кількості видів північного Степу. Більшу частину бур’янів складали дводольні види (87 %) з перевагою Asteraceae (Compositae) (16 видів), Chenopodiaceae (8 видів) і  Poligonaceae  (7 видів),  а  з  однодольних  (15 %)  –  злакові  (9 видів).  Відношення однодольних  й  дводольних   рослин   складало  1 : 5,7,  тоді  як  у регіональній флорі – 1 : 3,9.

За біоморфологічним спектром однорічні ярі  складали 78 % видів з перевагою пізніх ярих (49 видів), багаторічні – 18 % видів з перевагою кореневопаросткових (8 видів).

Видова різноманітність бур’янів залежала, головним чином, від місцезростання та  попередників кукурудзи. У долинах річок й зрошуваних ділянках, а також після багаторічних трав й овочевих культур у посівах кукурудзи спостерігалося відносне  збільшення видового складу бур’янів, зокрема траплялися Poligonum persicaria (L.), P. scabrum (Moend), Equisetum arvense (L.), Sonchus arvensis (L.), Juncaceae bufonius (L.), Rumex confertus (Willd.), Lactuca tatarica (L.; C.A. Mey.)  та інші. Маса їх,  навіть при однаковій кількості, у порівнянні з польовими незрошуваними сівозмінами, була в 1,4 – 1,8 разів більшою.

При розміщенні кукурудзи після зернових колосових видовий склад бур’янів був біднішим з перевагою Amaranthus deflexus (L.), Chenopodium album (L.),  Raphanus raphanistrum (L.),  Sinapis arvensis (L.),  Cirsium arvense (L.; Scop.),  а в беззмінних посівах – з перевагою Setaria glauca (L.; Beauv.), S. viridis (L.; Beauv),  Solanum nigrum (L.),  Echinochloa crusgalli (L.; Beauv.).

При вирощуванні кукурудзи у проміжних посівах, особливо пізніх,  видовий склад бур’янів був найбіднішим а кількість видів  їх не перевищувала в посушливі роки  7 – 12 шт., вологі –  29 – 35 шт.  При вирощуванні цукрової кукурудзи розсадним способом  у посівах знаходили  переважно Setaria glauca (L.; Beauv.), S. viridis (L.; Beauv.), S.verticillata (L.; Beauv.), Echinochloa crusgalli (L.; Beauv.), а з багаторічних – Cirsium arvense (L.; Scop.).

Лише на піщаних та супіщаних грунтах траплялися Heliotropium suaveolens  (Bieb.),  Hibiscus  trionum  (L.),   Spergula arvensis (L.), Polycnemum majus  (A.Br.),   Eragrostis  aegiptiaca (Willd. Debile), E. suaveolens (A.Beck. ex Claus).

Суттєво  від зміни умов вирощування  змінювалася в посівах цукрової кукурудзи й рясність бур’янів та їх маса. Вони визначалася, головним чином, погодними й агротехнічними заходами, зокрема температурою повітря  й зволоженням грунту, строками сівби та характером розміщення у сівозмінах тощо. У роки з прохолодною весною зростала  чисельність  таких бур’янів,  як  Fumaria  schleicheri  (Soy.-Willem), Brassica campestris (L.), Amaranthus deflexus (L.), Chenopodium album (L.),  Raphanus  raphanistrum  (L.),  Sinapis  arvensis (L.), Cirsium arvense (L.; Scop.),  а у вологі – Setaria glauca (L.; Beauv.), S. viridis (L.; Beauv), Xanthium strumarium (L.), Solanum nigrum (L.), Echinochloa crusgalli (L.; Beauv.).

У наших  дослідах кількість сходів  їх   складала   в   середньому за роки досліджень  від  420 до 3200 шт./м².  У  посушливі  роки   в  посівах  цукрової   кукурудзи  збільшувалася  питома маса таких багаторічних коренепаросткових бур’янів, як Cirsium arvense (L.; Scop.),  та Lactuca tatarica (L.; C.A. Mey.). Суха  маса їх складала від 65 – 95 г  до  140 – 210 г   на 1 м²,   а на окремих ділянках та полях  – 220 – 350 г/ м² .

Перед збиранням кукурудзи залежно від строків сівби її кількість та маса сирої речовини бур’янів  зменшувалися від ранніх строків сівби на початку травня до сівби в кінці травня – на початку червня, а потім знову збільшувалися. (табл. 1).

Таблиця 1
Забур’яненість посівів цукрової кукурудзи залежно від умов вирощування перед збиранням врожаю

Строки сівби	Делікатесна			Ароматна			Апетитна
	бур’я-нів на 1м2, шт.	маса сирої речо-вини,  г/ м2	маса сухої речо-вини,  г/ м2	бур’я-нів на 1м2, шт.	маса сирої речо-вини,  г/ м2	маса сухої речо-вини,  г/ м2	бур’я-нів на 1м2, шт.	маса сирої речо-вини,  г/ м2	маса сухої речо-вини,  г/ м2
Висадка розсадою
5.05	47	730	200	51	660	180	50	580	150
10.05	56	600	150	64	550	140	59	490	130
Посіви насіння по зябу
10.05	40	400	100	45	370	100	42	350	90
20.05	33	350	74	41	350	72	36	320	66
Проміжні  посіви
1.06	18	440	88	26	410	80	23	380	73
10.06	29	340	62	31	300	54	34	320	57
20.06	72	390	70	76	330	56	70	330	53

У проміжних посівах, незважаючи на збільшення кількості бур’янів на одиниці площі в порівнянні з  основними посівами кукурудзи,  маса сирої речовини їх зменшувалася, що пояснюється відносно пізньою появою бур’янів та невеликими їх розмірами.
Маса сухої речовини бур’янів зменшувалася майже в 3 рази   від ранніх до пізніх строків сівби кукурудзи, що пов’язано зі зменшенням вмісту сухої речовини в рослинах. При  ранніх  строках  сівби  вміст  її    в рослинах  бур’янів  складав 25,0 – 27,4 %, тоді як при пізніх – 16,0 – 18,0 %.

Узагалі  ж  загальне  видове різноманіття бур’янів у посівах кукурудзи за останні 70 років майже подвоїлося, причому тільки за останні  вісім років нами виявлено 10 нових видів: Amaranthus hypochondriacus (L.),  А. cruentus (L.),  Xanthium albinum  (Widd.; H.Scholz),  X. brasilicum (Vellozo),  X. californicum (Greene.),   Chenopodium berlandieri (Moq.),   C.  probstii (Aellen.),   Cenchrus pauciflorus (Benth.),  Turgenia  latifolia L.; Hoffm.),  Oxybaphus  nyctagineus (Michx.; Sweet).

Разом  з  тим  питома  маса  таких  видів,   як  Chenopodium  album (L.), Amaranthus deflexus (L.),  Convolvulalus arvensis (L.), Xanthium  strumarium  (L.), y  загальній  забур’яненості  кукурудзи дещо зменшилася, а  Ambrosia artemisiifolia (L.), Cirsium arvense (L.; Scop.), Lactuca  tatarica  (L.; C.A.Mey.)   –  збільшилася.   Частка    останніх  від загальної  кількості бур’янів на  1 м²  змінювалася від  8 – 11 %   до  25–33 %.

За частотою трапляння в посівах кукурудзи бур’яни розподілено так: 39 видів бур’янів  траплялися в посівах кукурудзи по всій території північного Степу України  спорадично;  26 видів  були знайдені нами в усіх полях вирощування кукурудзи;  32 види – з незначною кількістю рослин в окремих полях;  9 видів –  на піщаних і супіщаних грунтах по всій території регіону.  Ще 7 видів бур’янів, які були зібрані в посівах кукурудзи в довоєнні роки (1932 – 1936 рр.) і є в гербарії  ЛНПУ імені Тараса Шевченка  або згадуються в літературі в наш час знайдені нами лише за межами полів,  на яких вирощувалася кукурудза.  У посівах кукурудзи вони не траплялися, що пов’язано мабуть зі змінами в технології вирощування кукурудзи та системах захисту рослин.  Два види бур’янів нами не знайдено зовсім. Нові види рослин зокрема, Cenchrus pauciflorus (Benth.), Turgenia latifolia L.; Hoffm.), Oxybaphus nyctagineus (Michx.; Sweet)  у посівах кукурудзи знаходили не в усі роки, бо виникаючі вогнища їх  своєчасно локалізовувалися й знищувалися.

Сходи  80 – 85 % бур’янів, які найбільш поширені  в посівах кукурудзи, з’являлися в період від початку польових робіт і до утворення в кукурудзи 7 – 9 листків.

Отже,  за останні роки  видовий склад бур’янів, які трапляються в посівах  цукрової кукурудзи,  суттєво змінився й продовжує змінюватися. При  складанні безперервного конвейєру надходження качанів  найбільшої забур’яненості зазнають ранні посіви цукрової кукурудзи, особливо при висадці рослин розсадою. У таких посівах переважають важковикорінювані  багаторічні бур’яни, тоді як у пізніх посівах, особливо проміжних – однорічні злакові.

Література
1. Біологічні особливості вирощування цукрової кукурудзи для дитячого та дієтичного харчування /В. Ф. Ківер, М. І. Конопля, І. М. Семеняка, В. І. Скляр. – / Кукурудза харчова та кормова. – Луганськ, 1999.
2.  Буряк І. М. Удосконалення системи допосівного та міжрядного обробітку грунту при вирощуванны кукурудзи за безгербіцидною технологією в північному Степу України. – Дніпропетровськ, 1996.
3. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. – М.: 1985.
4. Екологічно безпечні технологічні проекти вирощування харчової кукурудзи в умовах Донбасу  /М. І. Конопля, С. І. Капустів, С. В. Маслійов та ін. – Луганськ, 1998.
5. Іващенко О. О. Альтернативні перспективи гербології і землеробства / Комплексні дослідження рослин-експрелентів і системи захисту орних земель в Україні від бур’янів. – К.: 2006.
6. Ківер В. Х., Конопля М. І., Семеняка І. М. Основні прийоми і засоби підвищення врожайності цукрової кукурудзи //Вісник аграрної науки. – 1996. – № 5.
7. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха и др. – Днепропетровск, 1974.
8. Методические рекомендации по проведению полевых опытов с кукурузой. – Днепропетровск, 1980.
9. Mosyakin S. L., Fedoronehuk M. M. Vascular  Plants of Ukraine a nomenclatural Checklist. –K.: 1999.
10. Надкерничий С. Біологічний захист рослин //Пропозиція. – 2006. – № 10 (136).
11.  Определитель  высших растений Украины /Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверухи и др. – К.: 1999.
12. Семеняка І.М. Біологічні особливості та ефективність вирощування цукрової кукурудзи на зрошувальних землях Присивашшя. – Дніпропетровськ, 1996.
13. Циков В. С. Кукурудза на харчові й промислові цілі // Пропозиція. – 1998. – № 7.
14. Циков В. С. На пищевые цели // Кукуруза и сорго. – 1993. – № 3.
15. Циков В. С., Матюха Л. А. Интенсивная технология возделывания кукурузы. – М.: 1989.
16. Югенхеймер Р. У. Кукуруза: улучшение сортов, производство семян, использование. – М.: 1979.

Джерело: Курдюкова О. М. Видовий склад, поширення й рівень забур’яненості посівів кукурудзи в Степу України / О. М. Курдюкова, В. А. Шевченко // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (біологічні науки). – 2008. – № 2 (111). – С. 36–41.