Роль синантропної рослинності в курсі ботаніки

Рис. 1. Нетреба ельбінська
(Xanthium albinum (Widder) H. Scholz)
в посівах кукурудзи

На сучасному етапі розвитку біосфери в Україні практично незалишилося природних флор, які б тією чи іншою мірою не зазнали  б антропогенного  впливу. Синантропні фітоценози займають близько 80 % загальної території країни [1]. Тобто сьогодні саме антропогенні чинники визначають характер і напрямок змін фітобіоти, нехтувати якими неможливо бо процеси синантропізації флори набрали глобальних масштабів. Понад усе вони проявляються в руйнуванні й спрощенні структури природних флор, їх вульгаризації та уніфікації, зниженні продуктивності й стабільності.
З іншого боку основною ареною для розвитку синантропної фітобіоти, яка формується та розвивається без будь якої просторової й генетичної ізоляції є культурценози. Небажані синантропні види, які називають бур’янами, заполонили посіви інших синантропних видів – культурних, зокрема зернових, просапних, кормових, декоративних рослин, а також штучних лісів і розсадників (рис. 1, 2, 3).

Рис. 2. Березка польова (Convolvulus arvensis L.) в посівах соняшника

Рис. 3. Горошок волохатий (Vicia villosa Roth) в посівах пшениці озимої

У якості бур’янів у культурценозах виступають степові, лучні, болотні й навіть водні види.
Процес синантропізації культурценозів став настільки значущим, що викликав обов’язкове планування заходів контролю небажаних видів в усіх без винятку технологіях вирощування культур.  Пристосувавшись до розвитку певних культурценозів і технологічних заходів у них, сегетальні види набули специфічних властивостей, що забезпечує їм асоціювання з культурними видами.

Тому для рішення  ряду проблем біологічного, екологічного й аграрного виховання об’єктивною необхідністю  в процесі викладання ботаніки стає використання й вивчення даних по синантропній флорі й  рослинності.

Актуальність і значимість її, особливо якщо вона проводиться на місцевому матеріалі, полягає в тому, що в цьому процесі студенти засвоюють як науковий факт ті глобальні й регіональні зміни, яким піддаються рослинні угруповання в ході інтенсивного антропогенного впливу на природу. При цьому деякі застарілі й неточні ботанічні дані змінюються на нові сучасні уявлення, а деякі абстрактні екологічні – на однозначні актуальні факти, що суттєво впливає на становлення загальнобіологічної й екологічної свідомості студента.

При цьому матеріал з даної проблеми не повінен носити пасивного, декларативно-абстрактного чи обтічного характеру й засвоюватися репродуктивно інакше він не додасть нічого нового ні з ботаніки, ні з екології, ні з лісового чи сільського господарства  й не буде таким, що виховує.

У зв’язку з цим,  кардинальні зміни природних флор і культурценозів, повязані з синантропізацією, які склалися останнім часом, ставлять  при викладанні ботаніки проблеми методичного характеру проведення аудиторних і позааудиторних занять з вивчення синантропних видів і угруповань.

На лекційно-лабораторних заняттях найдоцільнішим поряд з традиційними є  застосування нових активних методів – рішення задач, створення й розв’язання  проблемних завдань, самостійні наукові й практичні пошуки, моделювання й прогнозування наукових і практичних ситуацій, виконання відповідних дослідів тощо.

Великі можливості для формування загальнобіологічних, екологічних і сільськогосподарських знань, умінь і навичок відкривають  ботанічні польові навчальні практики та участь студентів у спеціальних ботанічних екскурсіях та експедиціях, пов’язаних  з виконанням науково-дослідних робіт. Але з поглибленням біологічної й екологічної освіти студентів очевидним стає  протиріччя з інтересами збереження, відновлення й раціонального використання рослинних ресурсів. Нерідко суттєвої шкоди природі завдають значні збори гербаріїв видів природної флори, особливо рідкісних  і зникаючих.
Не менш шкідливим є любительське колекціонування рослин, збирання на букети, лікарські  та інші потреби.

Тому при проведенні польових ботанічних практик збирання роздаткового матеріалу та засушування рослин без обмежень необхідно планувати тільки з синантропними видами, тоді як  у завданнях по всебічному вивченню видового складу сучасних рослин України, біоморфології, систематики – синантропній флорі відводити значне місце, а в природних фітоценозах більше приділяти уваги еколого-морфологічним описам, аналізам,  порівнянням угруповань тощо.

Ще однією важливою складовою біологічної і екологічної освіти є мотивація діяльності. При залученні до навчального процесу матеріалів по синантропній флорі вона реалізовується найкращим чином. Найважливішою характеристикою такої мотивації є вибір показників діяльності не за одним, а декількома критеріями, зокрема корисний – шкідливий, раціональний – нераціональний, збагачення – збіднявіння, відтворення – вилучення, доцільність – недоцільність, економічна й біоенергетична прибутковість – збитковість тощо.

Отже, залучення синантропних видів і угруповань до навчального процесу в курсі ботаніки розширює можливості рішення ряду біологічних і екологічних проблем виховання.

Література:
1.Тохтарь В.К. Внутрішні механізми та причини  синантропізації флор: напрямки й перспективні методи досліджень / Синантропізація рослинного покриву України. – Переяслав-Хмельницький, 2006. – С.192-195.

Джерело: Курдюкова О. М. Роль синантропної рослинності в курсі ботаніки / О. М. Курдюкова, В. А. Шевченко, Н. О. Черська // Теорія і практика сучасного природознавства : всеукр. наук.-практ. конф., 12–15 листопада 2007 р. : матеріали конференції. – Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2007.– С. 204–205.