 |
| Aristolochia clematitis L. |
Зокрема загальна вартість заходів захисту посівів від них у середньому в 9,7 разів вища, ніж малорічних, а поглинутих з 1 га поживних речовин достатньо для формування 2 – 3 тонн зерна пшениці або 20 тонн бур’янів [1,2,10].
Одним з таких злісних важковикорінювальних багаторічних бур’янів, який набуває все більшого поширення не тільки в садах, городах та луках, де він траплявся раніше, а й в полях, лісонасадженнях, вздовж каналів тощо є хвилівник ломоносоподібний.
 |
| Aristolochia clematitis L. на городі |
 |
| Aristolochia clematitis L. у посівах пшениці |
 |
| Aristolochia clematitis L. |
 |
| Aristolochia clematitis L. у насадженнях картоплі |
 |
| Aristolochia clematitis L. |
 |
| Aristolochia clematitis L. |
У наслідок високого вегетативного та насіннєвого розмноження при відсутності необхідних заходів контролювання він швидко охоплює значні території поля й ускладнює догляд за посівами, збирання врожаю, призводить до значних втрат продукції та погіршення її якості.
Однак біологічні особливості, шкодочинність та шляхи боротьби з ним у посівах сільськогосподарських культур та поза ними вивчено недостатньо. У зв’язку з чим, нами в умовах Степу України вивчалися деякі особливості його росту й розвитку, насіннєвої продуктивності та системи контролювання рівня забур’яненості городніх та польових культур.
Методика досліджень. Польові й лабораторні досліди проводили на базі Старобільського дослідного господарства й біостанції «Іванівка» Луганського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2007 – 2010 рр. та зрошувальних ділянках овочевої сівозміни агропідприємства «8 Березня» Станично-Луганського району. Технологія вирощування польових і овочевих культур була загальноприйнятою для регіону [8].
Повторність дослідів 3 – 4 разова, площа ділянок 50 м2, розміщення варіантів послідовне.
Ґрунти дослідних ділянок – чорноземи звичайні, середньогумусні, важкосуглинкові на лесових відкладеннях із вмістом гумусу в орному шарі 4,3 – 4,8 %, загального азоту, фосфору й калію відповідно 0,31 – 0,34 %, 0,15 – 0,17 % та 2,1 – 2,5 %.
Клімат району досліджень континентальний з вираженими посушливо-суховійними явищами, середньорічною кількістю опадів 430 – 550 мм, температурою повітря 6,8 – 7,8 0С.
Забур’яненість посівів, польові й лабораторні визначення та обліки проводили за загально прийнятими методиками [4,9].
Результати досліджень. Було встановлено, що коренева система хвилівника ломоносоподібний чітко диференційована на товсті, діаметром 0,6 – 1,2 см й довжиною до 20 см, вертикальні та дещо тонші (0,3-0,8 см) горизонтальні кореневища, які на необроблювальних землях заглиблювалися до 30 м, а на оброблюваних – до 50 см, розгалужуючись в довжину до 1,6 – 1,8 м. При чому чим сухіший був грунт тим глибше залягали кореневища й придаткові корені.
Молоді рослини розвивали слабко розгалуджене або неразгалуджене вертикальне кореневище діаметром 0,2 – 0,4 см з пучком тонких придаткових корінців, яке з часом, вигинаючись у базальній частині, набувало горизонтального положення й обростало придатковими коренями.
Надземні паростки утворювалися тільки з вертикальних кореневищ на зміну старим, головним чином після їх плодоношення. Кількість їх зростала по мірі старіння рослини з 1 – 2 до 5 – 8 і більше. Кореневі паростки у хвилівника теж утворювалися, але тільки у молодих рослин з потовщених придаткових коренів, або їх відрізків. Кількість їх на одній рослині не перевищувала 4 – 5 шт.
Небезпека забур’янення посівів хвилівником крилася в тому, що на вертикальних кореневищах постійно утворювалися нові пагони, підрізання яких грунтооброблювальними знаряддями викликало 2 – 7 разове збільшення кількості надземних пагонів. До того ж у наслідок високої ламкості коренів і кореневищ їх важко видалити з ґрунту, а відрізки їх у вологому ґрунті давали початок новим рослинам. Так з глибини 10 см проростало 12 % відрізків довжиною до 5 см, 36 % відрізків довжиною до 10 см, 78 % відрізків довжиною понад 10 см.
Тому на орних землях в 0 – 30 см шарі ґрунту протягом вегетаційного періоду накопичувалося від 160 до 310 г/м2, а в садах, лісонасадженнях та луках – від 440 до 980 г/м2 кореневищ та коренів хвилівника загальною довжиною до 75 – 85 м (табл. 1).
Таблиця 1
Біомаса хвилівника ломоносоподібного на 1 м2 у різних агрофітоценозах (2007-2010 рр.)
Агрофітоценоз
|
Надземна частина рослин, г
|
Підземна частина рослин, в 0 – 30 см шарі ґрунту, г
|
Загальна довжина коренів і кореневищ, м
|
Зернові колосові
|
210
|
160
|
8,6
|
Овочеві на зрошенні
|
440
|
310
|
13,4
|
Сади віком 20 років
|
730
|
440
|
17,1
|
Луки вологі
|
1290
|
810
|
76,3
|
Куртини в лісонасадженнях
|
1370
|
980
|
84,8
|
У зв’язку з цим хвилівник добре утримувався на погано оброблювальних і необроблювальних землях добре забезпечених вологою. Запаси продуктивної вологи на ділянках овочевих культур, забур’янених хвилівником, зменшувалися порівняно з ділянками вільними від нього на 102 – 196 м3/га, легкогідролізованого азоту – на 44 – 53 %, рухомого фосфору – на 31 – 33%, обмінного калію – на 17 – 19 %. У результаті цього урожайність зерна пшениці в середньому за 2007 – 2010 рр. була нижчою на 0,48 – 1,12 т/га, овочевих культур – на 0,8 – 3,5 т/га, сіна – на 0,45 – 0,60 т/га (табл. 2).
Таблиця 2.
Урожайність сільськогосподарських культур залежно від рівня забур’яненості посівів хвилівником ломоносоподібним (2007 – 2010 рр.), т/га
Культура
|
Рівень забур’яненості, шт./м2
|
HIP05
| |||
0
|
5 – 7
|
9 – 12
|
17 – 21
| ||
Озима пшениця
|
4,13
|
3,65
|
3,39
|
3,01
|
0,25
|
Цибуля ріпчаста
|
29,7
|
28,9
|
27,8
|
26,2
|
0,78
|
Картопля
|
21,9
|
21,0
|
19,7
|
17,4
|
0,83
|
Морква
|
45,9
|
44,2
|
41,4
|
38,5
|
1,57
|
Луки на сіно
|
3,56
|
3,11
|
2,67
|
1,96
|
0,43
|
Луки на зелений корм
|
28,4
|
27,1
|
25,7
|
23,3
|
1,30
|
Розмножувався хвилівник ломоносоподібний як насінням, так і головним чином, членистими кореневищами і кореневими паростками. Одна рослина утворювала в середньому 1422 насінини.
 |
| Aristolochia clematitis L. |
Причому на інтенсивно оброблювальних землях насіннєве розмноження пригнічувалося, продуктивність однієї рослини не перевищувала 51 – 79 насінин, а в посівах ряду ранніх та просапних культур нерідко насіння й зовсім не утворювалося. У зволожених заростях хвилівника на луках, в садах, лісонасадженнях, на тимчасових зрошувальних каналах насіннєва продуктивність рослин була найбільшою з абсолютним максимом 6693 шт.
Максимальна лабораторна (72%) та польова (54%) схожість насіння досягала через 5 – 6 місяців після дозрівання й такою зберігалася протягом 3 – 4 років. При чому насіння хвилівника облямоване плавальним поясом із легкої пробкової тканини, не втрачало схожості при перебуванні в воді протягом 2,5 – 3 місяців.
При польовому вирощуванні кращі умови проростання насіння складалися при сівбі на весні (2 – 3 декада березня), що очевидно, пояснюється кращою забезпеченістю вологою та теплом, порівняно з осіннім та пізньовесняним висівом.
Рослини, які утворювалися з насіння протягом літа – осені, при вільному рості добре розвивалися й укорінювалися, утворюючи вертикальне й слабко розгалужене горизонтальне кореневище з одним, рідше 2 – 3 надземними паростками. Глибина проникнення не перевищувала 0,2 – 0,4 м, а довжина – 0,6 – 0,9 м. При підрізанні кореневої системи молодих осінніх чи ранньовесняних рослин хвилівника на глибині 10 – 12 см вони повністю гинули, ті ж, які залишалися на наступний рік утворювали вертикальне кореневище з 2 – 4 наземними плодущими пагонами та від 2 до 5 кореневих паростків, які вже восени, або наступного року відокремлювалися від материнської рослини і давали насіння. Разом з тим, молоді 1 – 2 річні, рослини кореневище яких не заглиблювалися вертикально й не виходило на поверхню ґрунту і на них не спостерігалося закономірного розміщення бруньок та не утворювалося значної кількості придаткових вертикальних корінців, не були стійкими проти заходів основного й допосівного обробітку ґрунту. Так, дворазове лущення ґрунту в поєднанні з полицевою оранкою на глибину 22 – 24 см призводило до повної загибелі ювенільних і молодих рослин хвилівника, тоді, як по мілкому обробітку ґрунту кількість пагонів, які відростали навесні зменшувалася на 78 – 97 % порівняно з вихідним (табл. 3.).
Таблиця 3.
Відростання різновікових рослин хвилівника за обробітку ґрунту різної глибини
(2007 – 2009 рр.)
Глибина основного обробітку ґрунту, см
|
Число пагонів, % до вихідного
| |||
ювенільних
|
молодих
|
дорослих
|
Разом
| |
Оранка на 22 – 24 см
|
0
|
7,3
|
14,2
|
17,2
|
Дискування на 10 – 12 см
|
2,3
|
21,7
|
87,1
|
37,0
|
Щільні 3 – 4 річні старі популяції хвилівника в системі основного обробітку ґрунту й догляду за посівами були стійкими проти механічних заходів знищення бо кожна рослина протягом літа залежно від умов вегетації утворювала від 3 до 18 нових паростків (рис. 8,9). При підрізанні їх рослини легко відростали й продовжували вегетацію ще більше ущільнюючи й розширюючи популяцію, особливо в другій половині літа, коли догляд за посівами утруднений або й зовсім не проводиться. Витримуючи затінення під прикриттям культурних рослин хвилівник добре розростався й формував насіння.
Тому в умовах теплого й тривалого післязбирального періоду ефективним у боротьбі з ним було осіннє застосування системних гербіцидів, діючою речовиною яких є гліфосат чи клопіралід нормою відповідно 3,5 – 5,0 та 0,5 – 1,0 л/га. У наступному році кількість рослин хвилівника в посівах зернових і овочевих культур та садах порівняно з ділянками без гербіцидів зменшувалася в 2,1 – 2,4 разів, а врожайність збільшувалася відповідно на 9 – 14 % та 17 – 21 %.
Висновки. Хвилівник ломоносоподібний – багаторічний кореневищний бур’ян здатний до утворення надземних пагонів із вертикального кореневища, а в молодому віці – до коренепаростковості. Насіннєве відновлення хвилівника на інтенсивно оброблювальних землях пригнічується, а на необроблювальних насіннєва продуктивність однієї рослини досягає в середньому 1422 насінини.
Імматурні та молоді рослини хвилівника при підрізанні грунтооброблювальними знаряддями майже повністю гинуть. Тоді як у зрілих рослин після підрізання кількість надземних пагонів збільшується в 2 – 7 разів. При середній і високій забур’яненості хвилівником в ґрунті зменшується кількість вологи й поживних речовин, а врожайність зернових культур зменшується на 0,48 – 1,12 т/га, овочевих – на 0,8 – 3,5 т/га, сіна – на 0,45 – 0,60 т/га. Найкращі умови контролювання рівня забур’яненості посівів хвилівника складаються в системі основного й допосівного обробітку ґрунту, а також шляхом застосування системних гербіцидів в післязбиральний період.
Література:
- Артохин К. С. Сорные растения. Атлас / К. С. Артохин. – Ростов-на-Дону: ДОН НИИСХ, 2004. – С. 58.
- Верещагин Л. Н. Атлас травянистых растений / Л. Н. Верещагин. – К.: Юнівест Маркетинг, 2000. – С. 312.
- Веселовський І. В. Атлас-визначник бур’янів / І. В. Веселовський, А. К. Лисенко, Ю. П. Манько. – К.: Урожай, 1988. – С. 28.
- Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351 с.
- Екофлора України / Кол. авторів. Відп. ред. Я. П. Дідух. – Т.2. – К.:
Фітосоціоцентр, 2004. – С. 9 – 10 - Каллер Б. А. Сорные растения СССР / Б. А. Каллер, В. Н. Любименко, А. И. Мальцев и др. – Т.2. – Л.: АН СССР, 1934. – С. 54 – 55
- Конопля М. І. Біологічні особливості латука татарського та механічні заходи боротьби з ним у Степу України / М. І. Конопля, О. М. Курдюкова // Таврійський науковий вістник: зб. наук. праць ХДАУ. – Вип. 55. – Херсон: Айлант, 2007. – С. 18 – 22.
- Система ведения агропромышленного производства Луганской области / Кол. автор. Отв. за вып. Б. В. Акименко. – Луганск, 1997. – С. 104 – 350.
- Методические реккомендации по учету и картированию засоренности посевов / А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха и др. – Днепропетровск: ВНИИК, 1974. – 71 с.
- Фисюнов А. В. Сорные растения / А. В. Фисюнов. – М.: Колос, 1984. – 320 с.
- Флора восточной Европы / Кол. Авторов. Под ред. Н. Н. Цвелева. – Т.10. – СПб.: Мир и семья, 2001. – с. 24 – 25.
