Шкодочинність популяцій бур’янів різних вікових станів у посівах соняшника

Cynanchum acutum L.

Величезні зусилля людини позбутися бур’янів у посівах сільськогосподарських культур залишаються марними, бо бур’яни міцно втримуються в полях.

Кожна популяція їх представлена особинами одного або різного вікового стану.

Періодизація й зміни вікових станів особин бур’янів визначаються як біологічними особливостями видів та екологічними факторами, так і технологічними заходами при вирощуванні й доглядах за культурою.


Кожна кагорта бур’янів відзначається від наступної вікової групи морфологічно, терміном настання, тривалістю життєвого циклу тощо. Тому за рівнем шкодочинності й негативного впливу на культурні рослини вікові групи чи кагорти бур’янів різко відрізняються одна від одної. Однак даних про шкодочинність популяцій бур’янів різних вікових станів у посівах культурних рослин недостатньо, або вони торкаються тільки кількісного складу популяцій [1 – 3, 5, 7].

У той же час відомості про взаємовідношення культурних рослин з бур’янами різних вікових станів дозволяють не тільки компетентно оцінити їх шкодочинність, а й виявити оптимальні терміни, строки й доцільність видалення їх з посівів, належно добрати відповідні гербіциди визначеної тривалості дії тощо.

Методика досліджень. У зв’язку з чим у польових дослідах, проведених нами впродовж 2009 – 2011 рр. у Старобільському дослідному господарстві ЛНУ імені Тараса Шевченка, розташованого в Степовій північно-центральній помірно посушливій підзоні Степової північної зони, визначали шкодочинність різновікових популяцій найбільш поширених у посівах соняшника, як провідної польової культури, видів бур’янів плоскухи звичайної (Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv.), щириці загнутої (Amaranthus retroflexus L.), амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L.), чорнощира звичайного (Cyclachaena xanthiifolsa (Nutt.) Fresen).

Вікові групи бур’янів моделювали шляхом висівання їх насіння або видалення з посівів вручну після появи сходів соняшника з розрахунку 75 шт./м², що близько до фактичного у виробництві.

Схема досліду включала такі варіанти:
1) бур’яни висівали разом із соняшником (контроль 1);
2) через 10 діб після сходів соняшника;
3) через 20 діб;
4) через 30 діб після сходів соняшника;
5) бур’яни видаляли з посіву соняшника від сходів до збирання врожаю (контроль 2);
6) бур’яни видаляли через 15 діб після сходів соняшника;
7) через 30 діб;
8) через 45 діб після сходів соняшника.

Площа ділянок у дослідах була 21 м², повторність 4-х разова. Густота стояння рослин соняшника складала 60 тис./га. Сівбу його проводили в оптимальні для підзони строки гібридом  Лан-26. Збирання врожаю здійснювали вручну поділянково при вологості насіння 11 – 13%. Закладку дослідів і спостереження в них проводили відповідно загальноприйнятих методик [4, 6, 8].

Результати досліджень. Було встановлено, що залежно від часу появи різних видів бур’янів у посівах та вікового стану їх популяцій умови росту й розвитку рослин соняшнику суттєво змінювалися. Найбільшою мірою пригнічували ріст і розвиток та зменшували врожайність соняшнику ранньовікової популяції бур’янів, які формувалися раніше або одночасно з популяцією соняшника й утримувалися в посівах до його збирання. Вони призводили до найсуттєвішого зменшення лінійних приростів, маси рослин та урожайності насіння соняшнику (табл. 1).

Таблиця 1. Висота й маса рослин та врожайність насіння соняшника залежно від забур’яненості посівів

Варіанти досліду	Висота рослин, см		Маса сухих рослин, г/м2		Урожайність соняшника, т/га
	соняшника	бур’янів	соняшника	бур’янів
	Плоскуха звичайна
1	132	68	550	186	1,16
2	151	66	600	165	1,23
3	170	44	1100	91	2,57
4	182	29	1400	32	3,05
5	184	0	1450	0	3,12
6	184	4,6	1450	2,3	3,12
7	180	13	1400	8,7	3,08
8	163	35	1200	23	2,53
HІP05					0,19
	Щириця загнута
1	130	81	600	261	1,13
2	150	66	600	202	1,25
3	166	31	1000	100	2,20
4	180	23	1350	56	2,96
5	183	0	1500	0	3,10
6	182	6,1	1500	7,5	3,05
7	175	18	1450	11	2,98
8	159	41	1250	28	2,45
HІP05					0,24
	Амброзія полинолиста
1	127	93	600	195	0,98
2	133	95	750	206	1,19
3	145	90	900	184	1,46
4	161	78	1050	160	2,53
5	184	0	1550	0	3,14
6	183	5,8	1550	5,1	3,12
7	178	15	1500	19	2,91
8	166	37	1300	36	2,38
HІP05					0,20
	Чорнощир звичайний
1	121	184	600	480	0,79
2	129	182	800	480	1,04
3	144	148	850	325	1,50
4	156	153	950	236	2,28
5	184	0	1500	0	3,11
6	185	19	1550	9,3	3,09
7	171	46	1450	54	2,86
8	154	80	1150	158	2,20
HІP05					0,21

Зокрема, плоскуха звичайна та щириця загнута при сівбі одночасно із соняшником порівняно з чистими від бур’янів посівами зменшували висоту рослин в 1,4 – 1,5 разів, масу сухих рослин – в 2,5 – 2,6 разів, а врожайність насіння в 2,7 – 2, 8 разів.

Значною була шкодочинність популяцій цих бур’янів, висіяних і через 10 діб після сівби соняшника, бо призводила до зменшення висоти й маси рослин соняшника відповідно в 1,2 та 2,4 разів, а врожайності – в 2,5 разів.

Меншої, але все ж високої шкоди завдавали посівам соняшника популяції плоскухи й щириці, висіяних через 20 діб після сходів, які зменшували врожайність насіння в 1,2 – 1,4 разів, і навіть через 30 діб після сівби соняшника – на 0,6 – 0,7 т/га.

У той же час видалення з посівів цих бур’янів протягом перших 30 діб після сходів соняшника не призводило до погіршення умов росту й розвитку рослин порівняно з ділянками без бур’янів. Зменшення висоти рослин, їх маси й врожайності насіння були в межах похибки досліду. Тоді як при подальшому перебуванні цих бур’янів у посівах шкодо чинність їх зростала й при видаленні через 45 діб втрати врожайності насіння на ділянках плоскухи звичайної досягали 0,55 т/га, а щириці загнутої – 0, 65 т/га.

Ще чутливіше реагували рослини соняшника на присутність у їх посівах популяцій амброзії полинолистої та чорнощира звичайного. Висота рослин соняшника від дії ранніх популяцій амброзії полинолистої зменшувалася  в 1,4 – 1,5 разів, суха маса рослин – у 2,5 – 2,6 разів, насіння – у 3,2 – 3,6 разів, і не перевищувала відповідно 127 – 133 см, 600 – 750 г/м² та 0,98 – 1,19 т/га, тоді як на ділянках чистих від бур’янів 184 см, 1550 г/м² та 3,14 т/га. Ще більше погіршувалися умови росту й розвитку рослин та зменшувалася врожайність соняшнику від ранніх популяцій чорнощиру звичайного (див. табл.1).

Висококонкурентними по відношенню до соняшника були й середньо- та пізньовікові популяції цих бур’янів, які були висіяні через 20 і 30 діб після сходів культурних рослин.
Незважаючи на те, що самі мали значно меншу висоту й масу рослин ніж у ранніх популяціях вони негативно впливали на ріст і розвиток соняшнику й суттєво зменшували врожайність насіння, яка була меншою, ніж на контрольних ділянках на 0,61 – 0,83 т/га.

У той же час у перші 15 діб після сходів соняшника рослини амброзії полинолистої та чорнощира звичайного відзначалися незначною конкурентною здатністю й при видаленні їх з посівів не зменшували врожайності насіння. Видалення цих бур’янів з посівів протягом наступних 15 діб призводили до незначних втрат урожаю, хоча й на рівні істотних показників. Різке ж зниження врожайності насіння соняшнику спостерігалася лише після 30 добової їх присутності в посівах і складало 0,76 – 0,91 т/га.

Висновки. У посівах соняшнику найбільш шкодочинними популяціями бур’янів є ранньовікові групи. Висока шкодочинність щириці загнутої та плоскухи звичайної зберігається при появі їх сходів протягом 20 діб після сходів культурних рослин, а амброзії полинолистої й чорнощира звичайного – навіть через 30 днів після сходів соняшника.
При визначенні термінів регулювання рівня присутності бур’янів у посівах соняшника необхідно дотримуватися таких термінів: перші заходи контролювання рівня забур’яненості (до- і післясходові боронування, культивації міжрядь, листкові гербіциди тощо) розпочинають у полях забур’янених амброзією полинолистою, далі чорнощиром звичайним, щирицею загнутою та плоскухою звичайною.

Бібліографічний список

1. Безручко О. І. Шкодочинність бур’янів у посівах сільськогосподарських культур / О. І. Безручко // Агроінком. – 1998. – № 1–2, С. 18 – 20.
2. Воробьев Н. Е. Вредоносность различных возрастных популяционных групп сорняков в посевах кукурузы в условиях Южной Степи УССР / Н. Е. Воробьев // Бюл. ВНИИ кукурузы. – 1973. – Вып. 1(30). – С. 59 – 62.
3. Конопля М. . Шкодочинність бур’янів  і боротьба з ними в посівах харчової кукурудзи / М. І. Конопля, С. М. Нестеренко, Н. В. Будкова // Особливості забур’янення посівів і захист від бур’янів у сучасних посівах (матер. конференції). – К.: Світ. – 2000. – С. 24 – 27.
4. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов  / Под общ. ред. А. В. Фисюнова. – Днепропетровск. – 1974. – 91 с.
5. Николаева Н. Г. Вредоносность сорняков / Н. Г. Николаева, С. С. Ладан // Земледелие. – 1998. – № 1. – С. 20 – 21.
6. Основы опытного дела в растениеводстве  / Под. ред. В. Е. Ещенко, М. Ф. Трифоновой. – М.: КолосС. – 2009. – 268 с.
7. Слободяник В. К. Шкодочинність бур’янів на посівах / В. К. Слободяник, К. А. Савчук, Г. Ю. Серба // Карантин та захист рослин. –  2003. – № 10. – С. 12 – 8.
8. Фисюнов А. В. Методические рекомендации по учету засоренности посевов и почвы в полевых опытах / А. В. Фисюнов. – Курск: 1983. – 64 с.

Джерело: Курдюкова О. М. Шкодочинність популяцій бур’янів різних вікових станів у посівах соняшника / О. М. Курдюкова, М. І. Конопля // Бур’яни, особливості їх біології та систем контролювання у посівах сільськогосподарських культур : всеукр. наук.-практ. конф., 16–17 березня 2012 р. : матеріали конференції. – К. : Фенікс, 2012. – С. 110–115.