![]() |
Setaria viridis (L.) P. Beauv. |
Питома маса їх у загальній забур'яненості за даними різних авторів коливається від 5 до 99 % [1 – 5; 11; 12].
Частота трапляння окремих видів цих бур’янів у посівах сільськогосподарських культур близьких до них за біологією складала 76 – 100 %, відмінних за біологією – 51 – 100 %, а рясність коливалася від 30 – 40 до 2,5 – 3,0 тис. шт./ м² [4; 11; 12].
Найбільш поширеними та шкодочинними зі злакових бур'янів є види роду Setaria Beauv. Із 150 видів, відомих у світі, в Україні трапляється, за даними різних авторів, від 4 до 9 [11 – 17].
Високій життєвості цих бур’янів в агрофітоценозах сприяє ряд біологічних особливостей, набутих у процесі еволюції [1; 3; 5; 14]. Однак залежно від екологічних умов росту їх морфобіологічні ознаки суттєво відрізняються, що пов’язано з пристосувальними реакціями рослин до умов середовища. Саме цей фактор й обумовлює розбіжності в літературних джерелах щодо параметрів насіннєвої продуктивності, морфологічних ознак, часу проходження фенологічних фаз цих видів бур’янів.
У зв’язку з цим нами впродовж 2006 – 2009 рр. визначався рівень забур’янення різних агрофітоценозів видами роду Setaria, їх морфобіологічні особливості та насіннєва продуктивність в агрофітоценозах та поза ними.
Матеріали й методи досліджень. Польові досліди проводили в Старобільському дослідному господарстві ЛНУ імені Тараса Шевченка, а обстеження виробничих посівів сільськогосподарських культур – у межах північно-центральної помірно посушливої та північної недостатньо зволоженої підзон Степової північної зони України.
Ґрунти дослідних ділянок представлені чорноземами звичайними, середньогумусними, важкосуглинковими на лесових відкладах. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту складав 5,1 – 5,5 %, валового азоту – 0,25 – 0,30 %, рухомого фосфору та обмінного калію відповідно 14,4 – 16,2 та 15,2 – 16,8 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину нейтральна (Ph – 7,0) .
Погодні умови в роки проведення дослідів були неоднаковими. Найменша річна кількість опадів (380 мм) була в 2007 р., а найбільша (570 мм) – у 2006 р. при середніх багаторічних показниках 463 мм. Сума температур понад 10 0С коливалася від 3272 до 33910С, а в середньому за багато років становила 2950 0С.
Частоту трапляння, рясність та насіннєву продуктивність видів Setaria визначали за загальноприйнятими методиками [6 – 9]. Екоморфи встановлювали за літературними показниками [10], назви наведено за узагальненим номенклатурним списком судинних рослин [16].
Результати досліджень. У наших дослідах та виробничих посівах північно-центральної помірно посушливої та північної недостатньо зволоженої підзон Степової північної зони України було виявлено 3 види роду Setaria: Setaria viridis (L.) Р. Beauv., S. verticillata (L.) Р. Beauv., S. glauca (L.) Р. Beauv. – однорічні пізні ярі бур’яни з родини Poaceae, які розмножуються лише насінням.
За вимогою до зволоження ґрунту всі три види – мезоксерофіти, бо траплялися, головним чином, в екотопах з незначним та помірним промочуванням кореневмісткого шару ґрунту опадами й талими водами (вологість від 60 до 90 мм). За освітленістю – геліофіти – росли на відкритих місцях. За вимогою до вмісту трофних елементів у ґрунті Setaria viridis – оліготроф, тоді як S. verticillata та S. glauca – еутрофи.
Основна маса сходів цих бур’янів у посівах просапних культур з’являлася протягом середини травня – кінця червня, в садах та міжсегетальних екотопах – травня – липня, а на стерні – липня – серпня. Рясність їх сильно змінювалася як за роками досліджень, так і залежно від зволоження ґрунту й складала в середньому від 12 – 17 до 365 – 493 шт./ м².
Морфологічні ознаки рослин роду Setaria в агрофітоценозах за участю різних культур відрізнялися. Так, найбільш сприятливі умови для розвитку Setaria glauca спостерігалися в овочевих агрофітоценозах та на закрайках посівів соняшника (табл. 1).
Таблиця 1
Морфобіологічні особливості Setaria glauca у різних фітоценозах
(середнє за 2006 – 2009 рр.)
Фітоценоз
|
Довжина пагону, см
|
Діаметр пагону, см
|
Кількість листків, шт.
|
Площа листкової поверхні, см ²
|
Кількість колосків, шт.
|
Довжина колосу, см
|
Маса надземної частини 1 рослини, г
(сира)
| |
закрайки посівів
|
91
|
0,4
|
134
|
16,3
|
19
|
8,5
|
53
| |
агрофітоценоз за участю:
соняшника
|
60
|
0,2
|
66
|
10,9
|
12
|
7
|
17
| |
овочевих культур
|
86
|
0,3
|
115
|
14,7
|
17
|
7,5
|
38
|
За довжиною та діаметром пагону переважали рослини, які траплялись на закрайках посівів та в овочевих агрофітоценозах особливо у вологі роки. У 2008 році висота Setaria glauca досягала в овочевих посівах 108 см, тоді як у 2007 та 2009 – не перевищувала 97 см. Рослини даного виду, які траплялися в овочевих агрофітоценозах та на закрайках посівів, формували майже вдвічі більшу кількість листків, площа листкової поверхні цих особин була також вищою (на 25,8 та 33,1 % відповідно), за рахунок чого зростала й маса надземної частини рослин у 2,2 рази (в посівах овочів) та в 3,1 рази (на закрайках посівів). Деякі показники життєвості рослин Setaria glauca у посівах соняшника в міжряддях і рядках також відрізнялися. Так, за висотою рослини в міжряддях на 9,3 % переважали ті, що траплялись у рядках, кількістю листків – на 12,1 %, кількістю суцвіть – на 3,2 %, масою – на 5,4 %, тоді як площа листкової поверхні та довжина колосу майже не відрізнялися.
Найвищою насіннєвою продуктивністю відзначалися рослини Setaria glauca, які вільно росли на закрайках посівів. Вони переважали рослини, що траплялися в агрофітоценозах за мінімальною насіннєвою продуктивністю на 0,15, середньою – 1,1, максимальною – 0,1 тис. шт. Найнижча насіннєва продуктивність установлена в рослин даного виду в посівах соняшника (мінімальна – 0,12, середня – 1,9, максимальна – 5 тис. шт.), тоді як в агрофітоценозах овочевих культур – 0,4; 2,1 та 5,3 тис. шт. відповідно. Аналогічним чином змінювалася й насіннєва продуктивність рослин S. viridis та S. verticillata (табл. 2).
Таблиця 2
Насіннєва продуктивність бур’янів роду Setaria, тис. шт.
Вид буряну
|
Ріст у посівах
|
Вільний ріст на закрайках посівів
| ||||
мінімальна
|
середня
|
максимальна
|
мінімальна
|
середня
|
максимальна
| |
Setaria glauca
|
0,8
|
2,0
|
5,1
|
0,95
|
3,1
|
5,2
|
S. viridis
|
0,22
|
0,54
|
1,06
|
0,5
|
1,5
|
3,1
|
S.verticillata
|
0,23
|
1,4
|
3,7
|
0,52
|
2,2
|
4,9
|
Визначалася насіннєва продуктивність цих видів масою 1000 насінин, кількістю суцвіть та зернівок у суцвітті. Так, середня кількість зернівок у суцвітті у рослин Setaria glauca становила 244 шт., S. viridis – 142 шт., S. verticillata – 195 шт. Найменша кількість суцвіть у цих бур’янів формувалась у посівах соняшнику (у рослин Setaria glauca коливалась від 4 до 11 шт., а в рослин S. viridis – від 2 до 6 шт., S. verticillata – від 2 до 9 шт.), тоді як у рослин Setaria glauca в агрофітоценозах за участю овочів – від 4 до 14 шт., S. verticillata – від 3 до 11, а у рослин S. viridis у посівах озимої пшениці – від 2 до 8 шт. (табл. 3).
Таблиця 3
Структура насіннєвої продуктивності видів роду Setaria у різних агрофітоценозах та поза ними
Вид бур’яну
|
Маса 1000 насінин, г
|
Зернівок в суцвітті, шт.
|
Суцвіть на одній рослині, шт.
| |||
закрайки посівів
|
озима пшениця
|
соняшник
|
овочеві культури
| |||
Setaria glauca
|
2,01
|
244
|
12,7
|
–
|
7,8
|
8,6
|
S. viridis
|
0,92
|
142
|
10,6
|
4
|
3,6
|
–
|
S.verticillata
|
0,98
|
195
|
11,3
|
–
|
6,3
|
8,0
|
Фази розвитку видів роду Setaria у різних фітоценозах не співпадали. Сходи в агрофітоценозах за участю соняшника з’являлися в другій декаді травня, а рослини, які зростали вільно на закрайках посівів, сходили в третю декаду квітня, тому й розвивалися інтенсивніше. Це підтверджують й дослідження вікового стану популяцій бур’яну Setaria glauca.
Так, якщо в першій декаді липня 49,8 % особин, які траплялися в посівах, знаходилися в іматурному стані (тобто, у фазі вегетації), 48,1 % – у віргінільному (фазі бутонізації), при вільному рості – 39,1 % перебували в іматурному, 39,8 % – у віргінільному та 21,1 % – у молодому й середньому генеративному стані. Плодоносити рослини Setaria glauca у посівах соняшника розпочинали з другої декади серпня, й закінчували в середині вересня, тоді як у рослин, які росли вільно, фаза плодоношення була тривалішою, розпочиналася з першої декади червня, а закінчувалася також у кінці вересня.
Висновки. Рясність видів роду Setaria визначається погодними умовами й конкурентоспроможністю культурних рослин. Найсприятливіші умови для їх росту й розвитку складаються на закрайках посівів та міжсегетальних екотопах, де рослини цих видів формують максимальну кількість насіння, а вікові спектри популяцій вказують на їх високу життєвість.
Список літератури
1. Бур’яни в землеробстві України : прикладна гербологія / [І. Д. Примак, Ю. П. Манько, С. П. Танчик та ін.]. – Біла Церква, 2005. – 664 с.
2. Конопля М. І. Біологічні й морфологічні особливості та плодючість бур’янів у посівах кукурудзи / М. І. Конопля, О. М. Конопля // Вісник Луганського НПУ. Біол. науки. – 2000. – № 6. – С. 28 – 33.
3. Мельник Н. Морфологічні особливості насіння деяких видів бур’янів в умовах північного Степу України / Н. Мельник // Молодь і поступ біології. – Львів, 2008. – С. 106.
4. Косолап М. П. Проблема злакових бур’янів / М. П. Косолап, І. Л. Бондарчук. В. В. Гайбура // Пропозиція. – 2007. – № 4 (142). – С. 90 – 93.
5. Артохин К. С. Сорные растения / К. С. Артохин. – Ростов-на-Дону, 2004. – 144 с.
6. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / Под ред. И. Г. Строна. – М. : «Колос», 1964. – 28 с.
7. Изучение структуры и взаимоотношений ценопопуляций / [Серебрякова
Т. И., Григорьева Н. М., Заугольнова Л. Е., Сугоркина Н. С.]. – М. : Наука, 1986. – С.32.
8. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов. – М. : Агропромиздат, 1985. – 351 с.
9. Фисюнов А. В. Методические рекомендации по учету засоренности посевов и почвы в полевых опытах. – Курск, 1983. – 63 с.
10. Екофлора України / відп. ред. Я. П. Дідух. – К. : Фітосоціоцентр. – Т. 1, 3.
11. Курдюкова О. М. Насіннєва продуктивність деяких видів бур'янів родини Роасеае у фітоценозах Степу України / О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Наук. праці Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Кримський агротехнологічний університет». Сільськогосподарські науки. Випуск 118. – Сімферополь, 2009. – С.56 – 61.
12. Косолап М. П. Мишій зелений – Setaria viridis (L.) Beauv.(1812) / М. П. Косолап, І. Л. Бондарчук // Карантин і захист рослин. – 2008. – № 3. – С. 6 – 10.
13. Жизнь растений. В 6-ти т. / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. – М. : Просвещение, Т. 6. Цветковые растения. – 1982. – 372 с.
14. Флора УРСР. – К. : Вид-во АН УРСР, 1936 – 1965.
15. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин и др. – 2 изд. стереот. – К. : Фитосоциоцентр, 1999. – 548 с.
16. Mosyakin S. L. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist / S. L. Mosyakin, M. M. Fedoronchuk. – 1999. – 245 р.
17. Мосякін С. Л. Види роду Setaria Beauv. у флорі УРСР / С. Л. Мосякін // Бот. Журнал. – 1989. – № 5. С. 33 – 35.
Джерело: Курдюкова О. М. Поширення та особливості розвитку різних видів роду Setaria Beauv. в агрофітоценозах Північної Степової зони України / О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Рослини-бур’яни: особливості біології та раціональні системи їх контролювання в посівах сільськогосподарських культур : всеукр. наук.-практ. конф., 3–5 березня 2010 р. : матеріали конференції. – К. : Колобіг, 2010. – С. 116–122.
Комментариев нет:
Отправить комментарий