Структура забур’яненості й морфологічні та біологічні особливості бур’янів у посівах озимої пшениці

Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.

На Сході України починаючи з 30-х років 20 століття провідною зерновою культурою стала озима пшениця, що обумовило широке розповсюдження ряду спеціалізованих бур’янів, передусім озимих і зимуючих, які мають високу біоекологічну сумісність з озимою пришеницею [14].

Щорічні втрати врожаю зерна при наявності в посівах озимої пшениці 5 шт/м² бур’янів складають 0,21 т/га, а при 20 шт/м² –  0,8 т/га [5].


За наявності в грунті 100 – 300 тис./га проростків багаторічних та до 0,5 – 1,0 млрд. шт. насіння малорічних бур’янів щорічно недобирається від 20 до 50 % урожаю зернових культур [1; 6].

 Перед усім, протягом останніх 10 – 15 років відбулася територіальна дестабілізація системи землекористування, яка супроводжувалася зменьшенням площ полів та оброблюваних земель, порушенням сівозмін або повною їх відсутністю, зміною структури посівних площ і технологій вирощування озимої пшениці, що призвело до високої потенційної засміченості грунту та забур’яненості посівів [3; 4; 6; 7; 14].

Тому збільшення обсягів виробництва зерна озимої пшениці нерозривно пов’язане з удосконаленням системи контролювання рівня забур’яненості, яка грунтується на біоценотичному принципі. Особливого значення в цьому плані набуває висока культура захисних заходів на підставі повного моніторингу фітосанітарної ситуації. А це можливо за досконалого вивчення видового складу бур’янів у посівах озимої пшениці, їх співвідношення, динаміки чисельності, біологічних і екологічних особливостей, біоценотичних зв’язків у даному агрофітоценозі, що дає змогу раціонально вірішувати питання оптимізації фітосанітарного стану посівів. Проте агрофітоценозу озимої пшениці, як однорічної культури, властива нестійкість, зумовлена низкою чинників [3; 4].

Поряд з цим, погіршення фітосанітарного стану посівів значною мірою пов’язано зі зменьшенням обсягів застосування гербіцидів і біопрепаратів біологічного захисту. Сьогодні на 1 га посівів вноситься меньше 1 кг пестецидів тобто в 10 разів меньше, ніж у розвинених державах, виробництво гербіцидів скоротилося в 4 рази, а біологічних препаратів у 10 разів і продовжує скорочуватися [2; 12].

Одночасно з цим змінилися й погодно-кліматичні умови: за останні 10 років середня температура повітря зросла на 1⁰С, зменьшилися суми від’ємних температур та кількість опадів.
Погіршення фітосанітарної ситуації агрофітоценозів і зміна кліматичних умов потребують якісної оцінки напрямків зміни забур’яненості озимої пшениці, як провідної культури для раціонального використання сучасних систем контролю забур’яненості та їх наслідків у майбутньому.

У зв’язку з цим метою наших досліджень було вивчити видовий склад та динаміку чисельності бур’янів за фазами розвитку озимої пшениці та біологічні й морфологічні особливості бур’янів у посівах.

Польові обстеження протягом вегетації велися у виробничих посівах озимої пшениці Луганської та Донецької областей. Польові досліди  з уточнення видового складу та динаміки чисельності бур’янів здійснювали у Старобільському дослідному господарстві ЛНУ імені Тараса Шевченка за загальноприйнятими методиками [4; 9; 10].

Облік забур’яненості проводили в 6 – 12 разовій повторності, морфологічні особливості бур’янів (довжину пагонів, кількість листків, суцвіть, квіток тощо) визначали в 10 – 15 разовій повторності. Насіннєву продуктивність бур’янів – при обмолоті 100 рослин, з наступним перерахунком на 1 рослину [4; 9; 10].

Видову належність бур’янів установлювали за визначниками й «Флорами», а латинські назви рослин подано за Мосякіним та Федорончуком [8; 11; 13].

За попередніми даними було встановлено, що в посівах озимої пшениці траплялося 78 видів бур’янів з 20 родин, які тією чи іншою мірою можуть знижувати врожайність зерна. У систематичному відношенні найбільша кількість видів бур’янів належала родині Asteraceae – 22 види або 28,2 % загальної кількості. Дещо меншою кількістю видів бур’янів були представлені родини Brassicaceae – 17 видів (21,8 %), Poaceae та  Fabaceae – по 5 видів (по 6,4 %), Ranunculaceae – 3 види (3,8 %) тощо.

Різниця в біології цих видів, різноманітність факторів, які визначають їх рясність і шкодочинність потребують застосування різнобічних, але взаємопов’язаних методів захисту посівів пшениці.

Формування ж видового й кількісного складу бур’янів у посівах озимої пшениці протягом вегетації складалася неоднаково. Так, з осені, від сівби до перших осінніх приморозків, рівень забур’яненості визначався, головним чином, строком сівби й попередником озимої пшениці. При розміщенні озимої пшениці по чорному пару найменша забур’яненість була при ранніх та оптимальних строках сівби – 136 – 151 шт./м², а найбільша – при пізніх – 264 шт./м². При сівбі ж після непарових попередників, у нашому випадку після парової озимої пшениці та кукурудзи на силос кількість бур’янів перевищувала 280 – 310 шт./м².

У посівах переважали ярі бур’яни – Amaranthus retroflexus L., Chenopodium album L., Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv., Setaria glauca (L.) P. Beauv. та  S. viridis (L.) P. Beauv., Fumaria schleicheri Soy.-Willem. та озимі й зимуючі – Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl, Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Viola arvensis Murray, Galium aparine L., Consolida regalis S. F. Gray, Capsella bursa-pastoris (L.) Medik. тощо.

На початку весняної вегетації характер забур’яненості як парової, так і непарової озимини мало змінився. Проте кількість бур’янів і видовий склад їх відрізнявся. Очевидно в наслідок загибелі від морозів ярих і частково озимих і зимуючих рослин кількість їх не перевищувала на парових посівах при ранніх і оптимальних строках сівби 29 – 36 шт./м², а при пізніх – 48 шт./м², тоді як після непарових попередників – 51 – 55 шт./м². У посівах переважали Thlaspi arvense L., Consolida regalis S. F. Gray, Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl, Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Sisymbrium loeselii L., Senecio vernalis Waldst. & Kit., Capsella bursa-pastoris (L.) Medik. тощо.

На початку виходу озимої пшениці в трубку кількість бур’янів та їх видовий склад у посівах парової озимини за рахунок ярих і багаторічних бур’янів збільшився в 2,2 – 2,3 рази, а сира маса їх досягала 310 – 340 г/м², тоді як після непарових попередників – у 2,4 – 2,8 разів та 360 – 390 г/м².  Причому в посівах озимої пшениці після чорного пару кількість багаторічних бур’янів не перевищувала 1,2 – 1,8 шт./м², а після непарових попередників – 2,3 – 4,4 шт./м².

У цей же період найбільшою мірою забур’яненість посівів визначалася ще й густотою стояння озимої пшениці. При зменшенні густоти стеблестою з 493 шт./м² до 367 шт./м² та 295 шт./м² кількість бур’янів збільшувалася з 64 до 132 та 181 шт./м². На зріджених посівах були виявлені Lamium amplexicaule L., Camelina microcarpa Andrz., Conyza canadensis (L.) Cronq., Vicia villosa Roth,  Amaranthus retroflexus L., Sinapis arvensis L., Chenopodium album L. тощо.

На період колосіння та цвітіння озимої пшениці кількість бур’янів зменшувалася після всіх попередників і строків сівби до 11 – 32 шт./м² і залишалася такою ж до збирання врожаю.
За частотою трапляння всі буряни умовно було поділено на 3 групи:

1. найпоширеніші й найчисленніші, що справляють найбільшу загрозу посівам – Cirsium arvense (L.) Scop., Convolvulus arvensis L., Thlaspi arvense L., Consolida regalis S. F. Gray, Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl, Amaranthus retroflexus L., Chenopodium album L., Ambrosia artemisiifolia L. тощо. Для захисту посівів від цих бур’янів необхідно постійно застосовувати запобіжні заходи.
2. численні й шкодочинні в окремі роки або на окремих полях – Lactuca tatarica (L.) C. A. Mey., Euphorbia virgata Waldst. & Kit., Sinapis arvensis L., Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip., Galium aparine L., Papaver rhoeas L., Sisymbrium loeselii L.  тощо. Є необхідність постійних спостережень за їх динамікою.
3. малочисельні види, що суттєво не впливають на рівень забур’яненості та шкодочинності. Необхідність заходів захисту виключається.

Біологічні та морфологічні ознаки одних й тих самих бур’янів у посівах озимої пшениці та при вільному рості й розвитку їх на огріхах суттєво відрізнялись (табл.1).

Таблиця 1
Біологічні та морфологічні особливості найпоширеніших
видів бур’янів  (2006 – 2008 рр.)

Види  бур’янів	Довжина пагону, см	Діаметр пагону,см	Кількість листків, шт.	Кількість суцвіть, шт.	Надземна  маса 1 рослини, г (сира)	Насіннєва продуктивність, тис.шт.
						Мін.	Серед.	Макс.
Агрофітоценоз (за участю озимої пшениці)
Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl	95	0,4	86	15,5	13,3	17,4	56,6	148
Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.	29	0,2	16	3	2,3	1,7	4,8	20,8
Senecio vernalis Waldst. & Kit.	41,5	0,4	25	19,5	13,9	0,6	1,9	3,7
Thlaspi arvense L.	32	0,3	14,6	2,8	2,4	0,4	1	1,9
Вільний ріст і розвиток
Descurainia Sophia (L.) Webb ex Plantl	100	0,6	141	35	16	39,2	152,3	317,7
Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.	59	0,3	28	6	2,6	4,1	22,2	50,2
Senecio vernalis Waldst. & Kit.	47	0,6	117	101	60	0,9	12,3	34,9
Thlaspi arvense L.	36	0,3	14,2	5,6	2,7	0,5	2,7	6,6

Рослини, які були знайдені на огріхах, переважали за масою, довжиною пагону, насіннєвою продуктивністю тощо ті, які траплялися в посівах озимої пшениці. У зріджених посівах ці дані були вищими, ніж у щільних, що обумовлено високою конкурентоспроможністю культури по відношенню до бур’янів.

Середня насіннєва продуктивність бур’янів у посівах озимої пшениці була меншою, ніж у рослин, знайдених при вільному рості й розвитку в 3 – 6 разів. Це відбувалося за рахунок зменшення кількості квітконосних пагонів, суцвіть та квіток у них. У рослин, які траплялися в посівах озимої пшениці, маса наземної частини знижувалась на 8,8 – 23 % порівняно з вільним ростом і розвитком. Так, на огріхах  маса жовтозілля весняного досягала 60 г, тоді як у посівах озимої пшениці становила всього 19,5 г, водночас, грицики звичайні й талабан польовий були легшими всього на 0,3 г, довжина пагону – на 8,9 – 49 %. На огріхах рослини формували в 1,5 – 5 разів більше  листків і суцвіть, ніж в агрофітоценозах за участю озимої пшениці.

Таким чином за моніторинговими спостереженнями забур’яненості озимої пшениці виявлено 78 видів бур’янів з 20  родин, які тією чи іншою мірою можуть знижувати врожайність озимої пшениці. За частотою трапляння й шкодочинністю визначено 3 групи бур’янів, які потребують різних систем захисту посівів. Особливої шкоди посівам озимини бур’яни завдають у зріджених посівах де вони накопичують  величезну надземну масу, відрізняються високою насіннєвою продуктивністю, розтягнутим періодом проростання.

Література

1. Воробьев С. А. Интенсификация земледелия и севообороты // Изв. ТСХА. – 1972. – №6. – С.16-27. 
2. 2. Довгань С. Не може бути органічного аграрного виробництва без біологічного захисту рослин // Захист рослин. – 2006. – №6. – С.44 – 45. 
3. 3. Іващенко О. О. Бур’яни в агрофітоценозах. Проблеми практичної гербології. – К.: Світ, 2001. – 235 с. 
4. 4. Косолап М. П. Гербологія. Навчальний посібник. – К.: Арістей, 2004. – 364 с. 
5. 5. Конопля М. І., Літвінова Ю. В. Шкодочинність бур’янів в агрофітоценозах Сходу України // Вісник ЛНПУ. – 2007. – №7. – С.49 – 53. 
6. 6. Матюха Л. П., Хейлик С. Й., Матюха В. Л. Бур’яни в зерновиробництві Степу. Заходи ефективного контролювання // Карантин і захист рослин. – 2005. – №1. – С.26 – 27. 
7. 7. Мітрошин А. М., Павлов Б. А., Рощупкіна Г. Г. Засміченість посівів зернових культур у коротко ротаційних сівозмінах // Зб. наук. праць. Сільськогосподарські науки. – 2006. – №58 (81). – С.81 – 84. 
8. 8. Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist. – 1999. – 245 p. 
9. 9. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / Под ред. И. Г. Строна. – М.: Колос, 1964. – 28 с. 
10. 10. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха – Днепропетровск, 1974. – 71 с. 
11. 11. Определитель высших растений Украины / Д. Н. Доброчаева, М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин / 2 изд. стереот. – К.: Фитосоциоцентр, 1999. – 548с. 
12. 12. Северин Д. Допинг для урожая // Агросвит. – 2006. –  №11 (131). – С.22 – 24. 
13. 13. Сорные растения СССР. Руководство к определению сорных растений СССР. – Том 1-4. – Л.: АН СССР, 1934 – 1935. 
14. 14. Токаренко В. М., Решетняк М. В. Видовий склад та деякі особливості зимуючих бур’янів у посівах озимої пшениці на Сході України // Проблеми бур’янів і шляхи зниження забур’янення орних земель. – К.: Колобіг, 2004 – С.188 – 192.

Джерело:  Курдюкова О. М. Структура забур’янення й морфологічні та біологічні особливості бур’янів у посівах озимої пшениці на Сході України //  О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (біологічні науки). – 2009. – № 2 (165). –  С. 67–72.