Аналіз флористичного складу сегетальних рослин на орних землях Присивашшя показує, що за останні 10-15 років на фоні загального підвищення забур’яненості посівів відбулися помітні зміни видового складу бур’янів у бік зростання кількості видів з коротким періодом вегетації, які виявились більш пристосованими до сучасного комплексу агрозаходів при вирощуванні озимої пшениці.
Помічено, що їх кількість значно зросла, і разом з рештою видів бур’янів вони суттєво погіршують фітосанітарний стан посівів цієї культури [3; 7]. В умовах Сухостепової зони України сходи бур’янів ефемерів з’являються пізно восени та впродовж зимового періоду під час затяжних відлиг. У лютому вони відновлюють вегетацію, а в кінці квітня закінчують свій повний життєвий цикл, уникаючи таким чином, впливу хімічної прополки та конкуренції з боку рослин озимої пшениці на більш пізніх фазах її розвитку [7; 9]. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба знайти нові підходи щодо знищення зимуючих бур’янів-ефемерів у посівах озимої пшениці, установити строки внесення гербіцидів.
Матеріали та методи досліджень. Дослідження, які були складовою частиною програми «Зернові культури» Інституту зернового господарства УААН, № д.р. 010711004369, проводилися протягом 2005-2008 рр. на Генічеській дослідній станції.
Досліди проводили на темно-каштанових, важкосуглинкових грунтах з товщиною гумусового шару 40-45 см. В орному шарі ґрунту містилося 2,0-2,5% гумусу, 0,14-0,15% загального азоту, 0,13-0,14% рухомого фосфору, 2,0-2,2% калію. За гідротермічними показниками вегетаційний період 2005-2006 та 2007-2008 рр. був сприятливим, а 2006-2007 рр. – посушливим.
У дослідах висівали сорт озимої пшениці Ніконія. Для боротьби з бур’янами застосовували перспективний гербіцид гроділ максі нормою 100мл/га в осінній та весняний періоди. Догляд за посівами, крім факторів, які досліджувалися, загальноприйнятий для Сухостепової зони України. Спостереження в дослідах і підрахунки забур’яненості виконували згідно загальноприйнятих методик [1; 4-6]. Назви рослин подано за номенклатурним списком судинних рослин України [10].
Результати та обговорення. Флористичний склад бур’янів на дослідних ділянках був представлений бур’янами, які можна розподілити на три умовні групи. Найбільшу частку (57-60 %) складали бур’яни з коротким періодом вегетації (вероніка плющолиста – Veronica hederifolia L., в. трилиста – V. triphyllos L., костянець зонтичний – Holosteum umbellatum L., роговик пронизанолистий – Cerastium perfoliatum L., глуха кропива стеблеобгортна – Lamium amplexicaule L., буглосоїдес польовий – Buglossoides arvensis (L.) I. M. Johnst.). Дещо меншу (40-42 %) – бур’яни з більш тривалим періодом вегетації – кудрявець Софії (Descurainia sophia (L.) Webb ex Prantl), сокирки східні (Concolida orientalis (J. Gay ex Gren. & Godr.) Schroedinger), латук компасний (Lactuca serriola L.), сухореберник Льозеліїв (Sisymbrium loeselii L.), кривоцвіт польовий (Lycopsis arvensis L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medik.), мак дикий (Papaver rhoeas L.). Багаторічні коренепаросткові бур’яни (березка польова – Convolvulus arvensis L., осот польовий – Cirsium arvense (L.) Scop.) траплялись рідко й не перевищували 0,3-1 % від загальної кількості.
Незважаючи на широкий видовий склад бур’янів, здатних рости в посівах озимих культур, на час появи сходів озимої пшениці кількість бур’янів була малочисельною, незалежно від попередників. Так, по чорному пару кількість їх становила 8,1 шт./м2; після соняшнику – 6,1 шт./м2 , а густота стояння рослин озимої пшениці складала 342 шт./м2 по чорному пару та 328 шт./м2 після соняшнику. Менша кількість сходів бур’янів у цей період була пов’язана перш за все з відсутністю продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-5 см як по пару, так і після соняшнику.
На кінець третьої декади жовтня, внаслідок достатнього зволоження верхнього шару ґрунту, спостерігалась активна поява сходів бур’янів і на період припинення осінньої вегетації (17-22 листопада) їх кількість зросла до 41 шт./м2 по пару та 42 шт./м2 по соняшнику. Основна частина бур’янів на час припинення вегетації перебувала у фазі сім’ядольних та 1-2 справжніх листків, тому вони не виявляли негативного впливу на рослини озимої пшениці як по чорному пару, так і після соняшнику. Рослини озимої пшениці в цей час по відношенню до бур’янів були добре розвиненими й знаходились у фазі кущіння по чорному пару та 2-3 листків по соняшнику. Тому застосування у цей період засобів захисту посівів від бур’янів було недоцільним.
Проте під час зимового сезону нерідко бувають часті відлиги, що давало змогу відновлювати вегетацію рослинам озимої пшениці, але таку можливість значно ефективніше використовують бур’яни. На початок відновлення весняної вегетації (08.03-17.03) спостерігалося суттєве (в 1,3-1,4 рази) зростання кількості бур’янів незалежно від попередника. Взимку до відновлення весняної вегетації озимої пшениці в її посівах інтенсивним ростом та розвитком вирізнялися такі види бур’янів: костяниць зонтичний – Holosteum umbellatum, роговик пронизанолистий – Cerastium perfoliatum, вероніка плющолиста – Veronica hederifolia, в. трилиста – V. triphyllos, буглосоїдес польовий – Buglossoides arvensis, глуха кропива стеблообгортна – Lamium amplexicaule, грицики звичайні – Capsella bursa-pastoris, мак дикий – Papaver rhoeas тощо.
Озима пшениця перед настанням фази кущіння перебувала в умовах гострої конкурентної боротьби з бур’янами, що негативно впливало на її ріст і розвиток. Бур’яни у посівах досягали максимальної щільності – 58 шт./м2 по чорному пару та 60 шт./м2 після соняшнику й перебували на різних фазах розвитку. Так, вероніка плющолиста – Veronica hederifolia, в. трилиста – V. triphyllos, костянець зонтичний – Holosteum umbellatum – у фазі цвітіння й формування насіння, глуха кропива стеблообгортна – Lamium amplexicaule, грицики звичайні – Capsella bursa-pastoris – у фазах бутонізації-цвітіння; інші види знаходились у фазі добре розвиненої розетки, що робило їх порівняно з озимою пшеницею більш конкурентноздатними до засвоєння поживних речовин і вологи та більш стійкими до фітотоксичної дії гербіцидів.
На контрольних ділянках починаючи з фази виходу в трубку до фази колосіння озима пшениця завдяки інтенсивному росту проявляла більш високу конкурентноздатність до бур’янів, як по чорному пару, так і соняшнику. Після проходження цієї фази, спостерігається стійка тенденція до загального зниження кількості бур’янів за рахунок відмирання неконкурентноздатних видів і на час збирання врожаю показники щільності бур’янів на одиниці площі зменшувались в 1,3 рази по пару та в 1,4 рази після соняшнику порівняно з фазою кущіння.
Біологічне пригнічення бур’янів більшою мірою проявлялось у нижньому ярусі де зростали: вероніка плющолиста – Veronica hederifolia, в. трилиста – V. triphyllos, глуха кропива стеблообгортна – Lamium amplexicaule, костянець зонтичний – Holosteum umbellatum, рутка лікарська – Fumaria officinalis L. Їх пригнічення було настільки сильним, що на початок фази колосіння пшениці вони не витримували затінення й гинули. Повільніше відмирали середньорослі бур’яни – буглосоїдес польовий – Buglossoides arvensis, глуха кропива стеблообгортна – Lamium amplexicaule, грицики звичайні – Capsella bursa-pastoris, мак дикий – Papaver rhoeas, фалопія березковидна – Fallopia convolvulus (L.) A. Love. Високорослі та багаторічні коренепаросткові бур’яни в посівах озимої пшениці пригнічувалися слабко.
Чутливість бур’янів до дії гербіциду гроділ максі залежала від фази розвитку та виду бур’янів і меншою мірою від попередників. Усі види бур’янів, які виявлені нами в посівах, перебуваючи на ранніх етапах органогенезу (2-5 листків), були більш чутливими до гербіцидів, повне відмирання їх спостерігалося після обприскування через 18-22 діб. Розмежування різних видів бур’янів за чутливістю до препарату проявилось при настанні в них фази бутонізації та цвітіння, а ще сильніше – у фазі початку формування насіння.
Найвищою стійкістю до фітотоксичної дії серед перелічених видів бур’янів, відзначались костянець зонтичний – Holosteum umbellatum, буглосоїдес польовий – Buglossoides arvensis, роговик пронизанолистий – Cerastium perfoliatum, які повністю відмирали через 28-32 доби після обприскування гербіцидами, причому вони частково встигали сформувати зріле насіння. Решта видів бур’янів за пізнього строку виконання хімічної прополки, відмирала протягом 26-30 діб.
Показники кількісті бур’янів, які росли в посівах озимої пшениці, та їх суха маса, змінювались залежно від строку внесення гербіциду. Так, максимальне знищення бур’янів спостерігалось при внесенні гроділ максі в осінній період перед припиненням вегетації та навесні після її відновлення. Забур’яненість посівів у фазу кущіння на цих варіантах складала 4-1 шт./м2 по чорному пару та 4-9 шт./м2 після соняшнику відповідно. Суха маса бур’янів у фазу колосіння була 4-3 та 5 г/м2 відповідно. Перенесення строку внесення гербіциду на пізні фази розвитку озимої пшениці (весняне кущіння, вихід в трубку) призводило до зниження його ефективності.
Аналіз впливу різних варіантів системи захисту рослин від бур’янів свідчить, що технічна ефективність гроділ максі значною мірою залежала від строку застосування. Так, на ділянках пшениці по пару з ранніми строками внесення гербіциду (восени перед припиненням вегетації та навесні після її відновлення) зниження забур’яненості на період колосіння посівів становила відповідно 93,7 та 97,9 %. При обприскуванні пізніше (фази кущіння, вихід в трубку) – 93,9 та 89,6 % відповідно.
На ділянках із застосуванням гербіцидів після обох попередників перед припиненням осінньої вегетації порівняно з контролем проявлялась слабо помітна тенденція до підвищення в рослин озимої пшениці таких біометричних показників як висота та маса. У той же час хімічна
прополка по обох попередниках, практично, не впливала на глибину залягання вузла кущіння.
У весняно-літній період лінійний приріст у рослин озимої пшениці помітно різнився залежно від строку внесення гербіциду. Так, у фазу молочно-воскової стиглості зерна найвищим цей показник був по чорному пару при застосуванні гербіциду гроділ максі весною, після відновлення вегетації й становив 92,4 см, при висоті рослин на контролі 78,3 см. Висота рослин після соняшника була меншою й складала 72,4 і 63,1 см, відповідно. При інших строках внесення гербіциду показники були нижчими по обох попередниках.
Перенесення строку проведення хімічної прополки на більш пізні строки призводило до зрідження густоти стояння рослин озимої пшениці. Наприклад, при застосуванні гроділ максі у фазу кущіння густота рослин в період колосіння по чорному пару становила 325, після соняшнику – 288 шт./м2; а у варіантах з внесенням у фазу виходу рослин в трубку – 319 та 284 шт./м2, відповідно. У середньому за роки проведення досліджень, на ділянках, де вносили гербіциди, густота стояння рослин була на 6-10 % більшою порівнянно з контролем.
Застосування гербіцидів сприяло збільшенню коефіцієнта кущіння рослин пшениці. Причому, чим раніше проводили обробіток посівів гербіцидами, тим більше рослини формували стебел. Зокрема, на ділянках з внесенням гербіциду по чорному пару після відновлення весняної вегетації коефіцієнт кущіння складав 2,9-3,1; при застосуванні гербіциду в кінці фази кущіння – 2,5-2,7; на контрольних ділянках – 1,7-2,0.
Позитивно впливало застосування гербіциду й на фотосинтетичну діяльність посіву. Чиста продуктивність фотосинтезу навесні після відновлення вегетації становила 4,43 г/м2 за добу, фотосинтетичний потенціал – 2,51 млн. м2/днів×га, листковий індекс – 5,3 по чорному пару, а після соняшника – ЧПФ підвищувалась на 0,81 г/м2 за добу, ФПП – на 0,22 млн. м2/днів×га, а листковий індекс зростав у 1,2 рази порівняно з контролем.
Застосування гербіциду у посівах пшениці значно зменшувало кількість бур’янів, але за рахунок потенційної засміченості ґрунту проблема забур’яненості в наступних, після озимої пшениці, посівах сільськогосподарських культур не зникає. Наприклад, при застосуванні гербіциду восени та рано навесні, відбувалося зниження потенційної забур’яненості в шарі ґрунту 0-20 см насінням бур’янів ефемерів на 4,8 – 5,2 шт./кг сухого ґрунту або на 28-31 % порівнянно з вихідною; бур’янів інших груп – на 7,6 – 7,9 шт./кг або на 51 % та 53%.
Використання гербіцидів у період виходу рослин в трубку, навпаки, призводило до збільшення в ґрунті насіння бур’янів на 31% від вихідної їх кількості. Найбільш різке зростання потенційної засміченості ґрунту було на контрольних варіантах, де гербіциди не застосовували.Потенційна забур’яненість ґрунту насінням бур’янів, які за своїми біологічними особливостями не могли рости в посівах, знижувалась на 26-27%.
У міру зростання ефективного пригнічення бур’янів у посівах озимої пшениці за рахунок зміни строку внесення гербіцидів рівень урожайності збільшувався. Так, застосування гроділ максі після відновлення вегетації забезпечило формування максимального рівня врожайності зерна по чорному пару (5,13 т/га) і соняшнику (3,43 т/га). Перенесення строку хімічної прополки у фазу кущіння або вихід в трубку призводило до зниження цих показників відповідно на 0,05; 0,09; 0,08 і 0,11 т/га. Рівень урожайності при внесенні гроділ максі після відновлення вегетації по чорному пару коливався за роками в межах 4,62-5,94 т/га, а по соняшнику – 3,22-4,02 т/га.
Якість зерна також залежала від внесення гербіцидів. На контрольних ділянках, де гербіцид не застосовували, зерно мало низькі показники вмісту білка й клейковини – 10,63 і 22,6% по чорному пару та 10,32 і 20,4% після соняшнику відповідно. Натура зерна складала 784 г/л по чорному пару та 765 г/л після соняшнику, тоді як на варіантах із застосуванням гродил максі ці показники становили 12,05 і 25,10% та 802 і 798 г/л відповідно.
Висновки. В умовах Сухостепової зони України при однорічному типі забур’яненості посівів озимої пшениці, де питома вага бур’янів ефемерів перевищує 50%, найбільш високі результати досягаються при застосуванні гербіциду Гроділ Максі на початку відновлення весняної вегетації. Перенесення хімічної обробки на більш пізні строки призводить до зниження технічної ефективності гербіциду та урожайності зерна озимої пшениці, а також до зростання потенційної засміченості ґрунту насінням бур’янів з коротким вегетаційним періодом.
Література
1. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Доспехов Б.А. // М.: Агропромиздат, 1985. – 416 с.
2. Зуза В.С. Лотоненко І.В. Характер забур’яненості посівів озимої пшениці та ефективність гербіцидів // Рослини-бур’яни та ефективні системи захисту від них посівів сільськогосподарських культур. – К.: Колобіг, 2008, С. 44 – 51.
3. Курдюкова О. М., Мельник Н. О. Насіннєва продуктивність деяких бур’янів родини Poaceae у фітоценозах Степу України // Наук. праці Південного філіалу нац. універ. біоресурсів і природок. України «КАТУ». – Сімферополь: 2009. – Вип. 118. – С. 56 – 60.
4. Методи випробування і застосування пестицидів // С.О. Трибель, Д. Д. Сігарьова, М.П. Секун та ін. – К.: Світ, 2001. – 448 с.
5. Методические рекомендации по учёту и картированию посевов / Под ред. А.В. Фисюнова – Днепропетровск, 1974. – 72 с.
6. Методика и техника учёта сорняков / Научн. тр. НИИСХ Юго-Востока. – Саратов, 1969. – вып. 26. – 198 с.
7. Остапенко М.А. Видовий склад бур’янів на полях Присивашшя / Остапенко М.А., Чижикова О.А. // Український фітоценологічний зб.: Сер. «С», Фітоекологія. – К., 2006. – вип. 24. – С. 122-129.
8. Рябчук П. О. Удосконалення захисту посівів озимої пшениці від бур’янів у Північному Лісостепу України // Автореф. дис…к.с.г.н. 06.01.13 гербологія.- НАУ, К., 2006. – 16 с.
9. Циков В.С. Бур’яни: шкодочинність і система захисту / Циков В.С., Матюха Л.П. // Дніпропетровськ: Вид-во «ЕНЕМ», 2006. – 86 с.
10. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist. – 1999. – 45 p.
Джерело: Черенков А. В. Вплив строку внесення Гроділ Максі на забур’яненість посівів озимої пшениці та урожайність її зерна / А. В. Черенков, М. А. Остапенко, І. В. Костиря, С. М. Остапенко, П.В. Солоний, О. М. Курдюкова // Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. Серія: «Сільськогосподарські науки». – 2009. – № 7. – С. 75–81.
Комментариев нет:
Отправить комментарий