Нові види бур’янів Сходу України

Oxybaphus nyctagineus (Michx.) Sweet 

Паювання земель, їх перерозподіл та значна частка дрібнотоварного виробництва в  сучасному сільському господарстві України  порушили не тільки науково обґрунтоване чергування культур, системи обробітку ґрунту й боротьби з бур’янами, а й знизили загальну культуру землеробства, що проявилося в надзвичайно високій засміченості орних земель та зростанні шкодочинності бур’янів, зокрема багаторічних та інвазійних.


Загальна чисельність останніх в усіх агроландшафтах України досягає сьогодні 796 видів рослин, які належать до 365 родів з 87 родин [1].

Потрапляючи в нові умови існування вони викликають неоднакові агротехнічні проблеми та конкуренцію культурним рослинам. Одні з них швидко випадають з агроценозів, інші – захоплюють певну частину нової території за межі якої не виходять або виходять дуже рідко, треті – швидко акліматизовуються, натуралізуються, витісняючи інші види і навіть  входять у природні рослинні угрупування. Нерідко нові заносні види здатні до гібридизації з іншими бур’янами, що ще більш підсилює рівень їх небезпеки.

У зв’язку з цим, метою наших досліджень було встановити таксономічний склад, ступінь натуралізації, частоту трапляння, рясність нових заносних бур’янів на орних землях Сходу України.

Польові обстеження проводили за загальноприйнятими методиками шляхом короткочасних експедиційних або маршрутних виїздів [2].

Крім того було використано колекції наукових гербаріїв рослин регіону, які зберігаються в гербаріях Києва, Донецька, Луганська та інші. Назви рослин наведено за довідником С.Л.Мосякіна та М.М.Федорончука [3].

Було встановлено, що за останні 10 років на орні  землі  Сходу України  занесено 34 нових види бур’янів,  які належать до 16 родів з 9 родин. Переважну більшість занесених рослин складали дводольні види (32 шт. або 94,1 %) з перевагою Asteraceae (31,3 %), Chenopodiaceae (21,9 %), Brassicaceae (11,8 %). Найбільш насиченими у видовому відношенні були роди  Artemisia – 5, Chenopodium – 4, Xanthium, Amaranthus, Salsolla, Ambrosia – по 3.

Основними центрами походження занесених бур’янів були Північна Америка, Середземномор’я та Південно-Східна Азія.

Основний підтип занесених бур’янів складали однорічні (22 шт.), переважно пізні ярі (13 шт.) види.  Серед багаторічних (10 видів) – переважали стрижнекореневі та кореневопаросткові.

Найбільшою частотою трапляння, незалежно від системи агротехніки, у полях усіх культур, які вирощуються на Сході України,  відзначалася амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.). Рясність її в посівах різних культур складала на період збирання врожаю в середньому  від 3-5 до 56-64 шт./м² і більше, а маса сухої речовини – від 26 до 350 г/м² . Починаючи з 1997 року вона активно розширювала  межі свого існування в усіх агроладшафтах і сьогодні дифузно засмітила усі орні землі. Таке  входження й поширення  амброзії полинолистої  в усі культурценози пояснюється, очевидно, високою  толерантністю виду та формуванням рас, пристосованих до місцевих умов існування.

На зрошувальних,  заплавних  та інших добре зволожених  землях у полях просапних, зернових та овочевих культур дуже високою частотою трапляння відзначалася нетреба ельбінська (Xanthium  albinum (Widd.) H Scholz). Рясність її в посівах різних культур коливалася від 2-3 до 11-18 шт. /м² , маса сухої речовини  надземної частини бур’янів перед збиранням урожаю сільськогосподарських культур досягала 250-380 г /м²  і більше.  Але разом  з експансією нетреби ельбінської з посівів усіх сільськогосподарських культур зникли такі види як нетреба звичайна (Xanthium strumarium L.) та нетреба колюча (Xanthium spinosum L.), які раніше були звичайними в культурценозах.

Середнім ступенем трапляння на зрошуваних та заплавних землях характеризувалися живокіст шорсткий (Symphytum asperum Lepech.) та живокіст  донський (Symphytum tanaicense Steven).  Рясність їх  на орних землях визначалася агротехнічними умовами вирощування  сільськогосподарських культур і змінювалася в межах від 1-4 до 9-22 шт./м² , а  маса сухої речовини перед збиранням урожаю культурних рослин досягала 100-180 г/м².

Непостійними, але з високим чи середнім  траплянням  і рясністю на полях багаторічних трав, особливо люцерни,  були  чорноголовник  родовиковий (Poterium sanguisorba L.) та чорноголовник багатошлюбний (Poterium polyganum Waldst. et Kit.); у  посівах просапних та овочевих культур – нетреба бразильська та каліфорнійська (Xanthium brasilicum Vellozo; X. сalifornicum  Greene), курай коліна (Salsola colina Pall.), тургенія широколиста (Turgenia latifolia (L.) Hoffm.), полин Сіверса (Artemisia sieversiana Willd), геліотроп запашний (Heliotropium suaveolens M.Bieb.), лобода пробстіі (Chenopodium probstii Aellen.) тощо. Забур’яненість окремих  польових ділянок тих чи інших культур цими видами досягала в сприятливі для них  роки 130-165 шт./м², а маса сирої та сухої речовини надземної частини бур’янів відповідно 1200-1600 та 200-350 г/м², у несприятливі роки кількість їх не перевищувала 1-3 шт./м²,  або знаходили  лише поодинокі рослини.   Сира та суха маса надземної частини рослин  складала відповідно не більше  60-80 та 5-20 г/м².

У полях усіх культур, але непостійно й дуже з низьким траплянням та рясністю відзначалися ценхрус малоквітковий (Cenchrus longispinus (Hack.) Fernald),  амброзія  трироздільна  (Ambrosia  trifida L.), щириця  темна    (Amaranthus  hypochondriacus L.),  лобода берландері (Chenopodium berlandieri Moq.) тощо.  Тоді як шавлія відігнута (Salvia reflexa Hornem.), пирій вузлуватий (Elytrigia  nodosa (Nevski) Nevski), амброзія багаторічна (Ambrosia psilostachya DC), оксибафус нічноцвітний (Oxybachus nyctagineus (Michx) MacMill.), соляночник модринний (Caroxylon laricinum (Pall.) Tzvelev) тощо були поширені виключно в посівах строго визначених культур з дуже низьким або одиничним траплянням та рясністю.

Такі види як мак самосійка (Papaver rhoeas L.), дурман звичайний (Datura stramonium L.), феліпанхе гілляста (Рhelipanche ramose (L.) Pomel), кукіль звичайний (Agrostemma githago L.), які раніше були звичайними на орних землях, знайдені нами тільки за межами сільськогосподарських угідь, зокрема на рудеральних  місцезростаннях.  Їх очевидно слід вважати як такими, що  втратили перспективу до натуралізації на орних землях і є зникаючими в перспективі.

Список літератури
1. Бурда Р. І. Оцінка екологічної загрози заносних рослин в агроландшафтах України //Промышленная ботаника. Сб. научн.тр.- Вып. №1.- 2001.- С.16-21.
2. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / А. В. Фисюнов, Н. Е. Воробьев, Л. А. Матюха и др.-Днепропетровск, 1974.- 71 с.
3. Mosyakin S. L., Fedoronchuk M. M. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist.-K.:1999.-345 p.

Джерело: Конопля М. І. Нові види бур’янів Сходу України / М. І. Конопля, О. М. Курдюкова // Комплексні дослідження рослин-експрелентів і системи захисту  орних земель в Україні від бур’янів : всеукр. наук.-практ. конф., 17–18 березня 2006 р. : матеріали конференції. – К. : Колобіг, 2006. – С. 48–51.