Урожайність соняшнику залежно від рівня забур’яненості й тривалості росту малорічних бур’янів у посівах

Збільшення продуктивності олійних культур, зокрема соняшнику, поліпшення якості врожаю та підвищення рентабельності виробництва базуються на використанні інтенсивних технологій їх вирощування.

Проте висока забур’яненість посівів та засміченість ґрунтів насінням і зачатками бур’янів створюють гостру конкуренцію культурним рослинам, призводять до значних непродуктивних втрат поживних речовин і вологи, затінення й пригнічення їх, і врешті-решт – до зниження  врожайності та якості продукції [1-4].


Ступінь потенційної засміченості ґрунту та забур’яненості посівів, що склалися в землеробстві Степу України, за відсутності комплексних заходів боротьби з бур’янами вважається сьогодні як небезпечним й призводять до 20-70 % втрат урожаю соняшника [5, 7, 8].  на дуже  забур’янених полях урожайність знижується в 1,5-2,1 раза [9].

Відомо, що в польових агрофітоценозах Степу України впродовж вегетаційного періоду налічується понад 200 видів бур’янів, з яких близько 160 – однорічні [6, 8]. Однак останнім часом дослідники здебільшого роблять акцент на вивченні шкідливості багаторічних бур’янів, тоді як малорічні види залишаються поза їхньою увагою, хоча саме вони нерідко зумовлюють дуже значні втрати врожаю.

Так, за наявності в посівах кукурудзи 40-89 шт./м² мишію зеленого (Setaria viridis (L.) P. Beauv), мишію сизого (S. glauca (L.) P. Beauv), плоскухи звичайної (Echinochloa crusgalli (L.) P. Beauv) урожайність зерна знижувалася на 6-18 %. Якщо на одну рослину цукрового буряку припадала одна рослина плоскухи звичайної (Echinochloa crusgalli), то продуктивність культури  зменшувалася на 25 %, одна рослина амброзії полинолистої (Ambrosia artemisifolia L.) знижувала масу ячменя й вівса на 5,1-5,3 % тощо. Зниження врожайності проса розпочиналося вже за наявності 2 шт./м² рослин чорнощиру нетреболистого (Iva xanthiifollia Nutt.) [9, 10]. До того ж, рівень шкідливості бур’янів нерідко визначається тривалістю присутності їх в агрофітоценозах [9].

Однак у посівах соняшнику вплив рівня забур’яненості та тривалості присутності бур’янів у культурфітоценозі на врожайність насіння вивчено недостатньо. У зв’язку з цим перед нами стояла мета протягом 2007-2009 рр. дослідити вплив рівня та терміну присутності малорічних бур’янів на урожайність насіння  соняшнику в умовах північно-центральної помірно посушливої підзони Степової північної зони України.

Матеріал і методи досліджень. Польові досліди проводили в Старобільському дослідному господарстві ЛНУ за загальноприйнятими методиками [11-13]. Ґрунти дослідних ділянок представлені чорноземами звичайними середньогумусними важкосуглинковими на лесових відкладах. Вміст гумусу в орному шарі ґрунту – 5,1-5,5 %, валового азоту – 0,25-0,30 %, рухомого фосфору та обмінного калію відповідно 14,4 -16,2 та 15,2-16,8 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину нейтральна pH=7,0.

Площа облікової  ділянки – 24 м², розміщення – рендомізоване, повторність – чотириразова. Основним принципом під час проведення дослідів було штучне регулювання рівня присутності малорічних видів у посівах соняшнику в різні періоди одночасної вегетації бур’янів з культурою. У разі появи сходів багаторічних видів бур’янів їх видаляли вручну. Ріст та розвиток малорічних бур’янів відбувався одночасно з культурою: до фази 5-6 пар листків у рослин соняшнику; після утворення їх; протягом усієї вегетації соняшнику.
Схема досліду передбачала варіанти: 1) контроль – без бур’янів; 2) 10 шт./м²; 3) 20 шт./м²; 4) 30 шт./м²; 5) 40 шт./м²; 6) 50 шт./м²; 7) природна забур’яненість (293 шт./м²). Обліки надземної біомаси малорічних  бур’янів проводили перед збиранням урожаю культури. Назви їх наведено за узагальненими номенклатурними списками судинних рослин [14, 15].

Результати досліджень. Малорічні бур’яни були представлені такими видами, як редька дика (Raphanus raphanistrum L.); її частка в структурі забур’яненості видами даної біоморфологічної групи становила 18,6 %;  щириця загнута (Amaranthus retroflexus L.) – 14,7 %; плоскуха звичайна (Echinochloa crusgalli) – 8,9 %; гірчиця польова (Sinapis arvensis L.) – 16,5 %; нетреба ельбінська (Xanthium albinum (Widder) H. Scholz) – 9,5 %; амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia) – 5,4 %;  лобода біла (Chenopodium album L.) – 4,5 %; мишій сизий (Setaria glauca) – 12,8 %; інші види – 9,1 %: гірчак почечуйний (Persicaria maculosa S. F. Gray); кривоцвіт польовий (Lycopsis arvensis L.); мишій зелений (Setaria viridis); пасльон чорний (Solanum nigrum L.); чистець однорічний (Stachys annua (L.) L.) тощо – як поодинокі рослини. Дані малорічні види були характерними для агрофітоценозів за участю соняшника для всієї північно-центральної помірно посушливої підзони Степової північної зони України й істотно впливали на врожайність культури.

Так, найвищі втрати врожаю відзначалися за одночасної вегетації культури з малорічними видами від початку розвитку до збирання врожаю.

Зокрема, наявність 10 шт./м² бур’янів сирою надземною масою 170 г/м² зумовлювала втрати врожаю культури на 8,6 % порівняно з контролем. Знижувались і такі показники врожайності, як діаметр кошика (на 3,4 см), кількість насінин з одного кошика (на 6 шт.), маса 1000 насінин  (на 5,6 г).                                                                                                                                                   

У разі рясності малорічних видів 20 шт./м² біомасою 197,5 г/м² втрати врожаю зерна соняшнику досягали 14,1 %; 30 шт./м² (241,3 г/м²) – 19,6 %; 40 шт./м² (300,5 г/м²) – 23,9 %; 50 шт./м² (327,5 г/м²) – 28,2 %.

Природна забур’яненість малорічними видами (293 шт./м² масою їх        455 г/м²) призводила до зниження урожайності насіння соняшнику на 44,2 %, за суттєвого зменшення всіх показників структури  врожайності: діаметра кошика – на 8,3 см, кількості насінин з одного кошика – на 91 шт., маси 1000 насінин – на 19,1 г (таблиця 1).

Таблиця 1
Урожайність соняшнику залежно від рівня забур’яненості й тривалості росту малорічних бур’янів (середня за 2007-2009 рр.)

Кількість бур’янів, шт./м²	Суха маса бур’янів, г/м²	Урожай-ність, т/га	Зниження врожай-ності	Зниження врожай-ності	Показники структури врожаю
					діаметр кошика, см	насінин з  кошика, шт.	маса 1000 насінин, г
			т/га	%
Контроль (без бур’янів)	–	2,54	–	–	17,6	337	80,6
Одночасна вегетація соняшнику з бур’янами від сходів до збирання врожаю
10	45,6	2,32	0,22	8,6	14,2	331	75,0
20	63,5	2,18	0,36	14,1	13,2	315	73,9
30	90,5	2,04	0,50	19,6	12,4	301	72,3
40	108,0	1,93	0,61	23,9	11,9	293	70,5
50	112,7	1,82	0,72	28,2	11,0	293	66,4
Природна забур’яненість	125,5	1,41	1,13	44,2	9,3	246	61,5
Одночасна вегетація соняшника з бур’янами від сходів до фази 5-6 пар листків
10	-	2,35	0,19	7,4	15,1	332	75,8
20	-	2,20	0,34	12,9	13,6	315	74,8
30	-	2,07	0,47	18,4	13,1	299	73,9
40	-	1,99	0,55	21,5	12,2	297	71,6
50	-	1,93	0,61	23,9	11,5	296	69,7
Природна забур’яненість	-	1,52	1,02	39,9	10,5	246	66,3
Одночасна вегетація соняшника з бур’янами від фази 5-6 пар листків до збирання врожаю
10	19,2	2,46	0,08	3,1	16,3	341	77,1
20	21,4	2,41	0,13	4,9	15,1	341	75,7
30	27,8	2,31	0,23	9,2	14,5	334	73,8
40	30,6	2,20	0,34	13,5	12,7	327	71,7
50	41,0	2,13	0,41	16,0	12,1	327	69,8
Природна забур’яненість	87,5	1,92	0,62	24,5	10,7	301	67,9
НІР 05	-	0,11	-	-	-	-	-

За одночасної вегетації малорічних видів бур’янів та соняшнику від сходів до фази  5-6 пар листків у культури біологічна шкідливість була дещо нижчою. Так, за наявності 10 шт./м² бур’янів на початковій стадії росту соняшнику  (до фази утворення 5-6 пар листків) втрати врожаю становили 7,4 %; 20 шт./м² – 12,9 %; 30 шт./м² – 18,4 %;  40 шт./м² – 21,5 %; 50 шт./м² – 23,9 %. За природної забур’яненості в цей період втрати врожаю насіння соняшнику сягали майже 40 % , при цьому діаметр кошика рослин його був меньшим, ніж на контролі, на 7,1 см, маса 1000 насінин – на 14,3 г, кількість насінин з одного кошика – на 91 шт.

На ділянках, які були чистими від бур’янів до фази утворення 5-6 пар листків у соняшнику, урожайність зерна була найвищою. Забур’яненість посівів після утворення 5-6 пар листків у соняшнику малорічними видами з рясністю 10 шт./м² сирою масою 40 г/м² призводила до втрат 3,1 % урожаю культури; 20 шт./м² (56,2 г/м²) – 4,9 %; 30 шт./м² (75,0 г/м²) – 9,2 %.

Істотне падіння рівня врожайності  спостерігалося лише за одночасної вегетації соняшнику від фази утворення 5-6 пар листків до збирання врожаю з бур’янами 40 шт./м² малорічних видів масою 86,3 г/м² – на 13,5 %, а 50 шт./м² масою 114,5 г/м² – на 16,0 %. На ділянках з природною забур’яненістю втрати врожаю досягали 24,5 %. Проте всі показники структури врожаю були вищими, ніж у рослин соняшнику, які одночасно вегетували з бур’янами протягом усіх фаз органогенезу, проте нижчими порівняно з контролем.

Висновки. У посівах соняшнику максимальна врожайність досягається лише на ділянках, чистих від бур’янів протягом усієї вегетації, або до фази 5-6 пар листків. За росту рослин соняшнику разом з бур’янами протягом усієї вегетації зниження врожайності становить 0,23 т/га на кожні 10 шт./м² бур’янів. Чутливо рослини соняшнику реагували на присутність бур’янів від сходів до утворення 5-6 пар листків. Уже за наявності 20 шт./м² малорічних бур’янів втрати врожаю складали майже 13 %, 50 шт./м² – 24 %, тоді як за наявності  бур’янів після утворення 5-6 пар листків у соняшнику втрати врожаю не перевищували 3-9 %.

Бібліографія
1. Косолап М. П. Гербологія: навч. посібник / М. П. Косолап. – К.: Арістей, 2004. – 364 с.
2.  Артохин К. С. Сорные растения / К. С. Артохин. – Ростов-на-Дону, 2004. – 144 с.
3.  Никитин В. В. Сорные растения флоры СССР / В. В. Никитин. – Л.: Наука, 1983.– 454 с.
4.  Бур’яни в землеробстві України : прикладна гербологія / [І. Д. Примак,      Ю. П. Манько, С. П. Танчик та ін.]. – Біла Церква, 2005. – 664 с.
5. Шевченко М. С. Наукове обгрунтування способів регулювання шкодочинності бур’янів в агроценозах зернових і олійних культур степової зони України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. с.-г. наук: спец. 06.01.01 «Загальне землеробство» / М. С. Шевченко. – Дніпрпетровськ, 2007. – 41 с.
6. Циков В. С. Удосконалення системи контролю забур’яненості в Степу /      В. С. Циков, Л. П. Матюха // Вісн. аграр. науки. – 2003. – № 7. – С. 20-24.
7. Матюха Л. П. Бур’яни в зерновиробництві Степу / Л. П. Матюха, С. Й. Хейлик, В. Л. Матюха // Карантин і захист рослин. – 2005. – № 1. – С. 26-27.
8. Курдюкова О. Н. Видовой состав и распространение сорняков степной зоны Украины / О. Н. Курдюкова, Н. А. Мельник // Наукова молодь: матеріали IV міжнарод. наук.-практ. конференції. – Луганськ: Знання, 2008. – С. 139-143.
9. Курдюкова О. М. Сучасні проблеми забур’янення агрофітоценозів північного Степу України / О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2008. – № 14 (153). – С. 67-75.
10. Косолап М. П. Проблема злакових бур’янів / М. П. Косолап, І. Л. Бондарчук, В. В. Гайбура  // Пропозиція. – 2007. – № 4. – С. 90-93.
11. Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / под общ. ред. А. В. Фисюнова. – Днепропетровск, 1974. – 71 с.
12. Методические рекомендации по учету засоренности посевов и почвы в полевых опытах / под общ. ред. А. В. Фисюнова. – Курск, 1983. – 63 с.
13. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов. – Агропромиздат. – М., 1985. – 351 с.
14. Mosyakin S. L. Vascular Plants of Ukraine. A nomenclatural Checlist / S. L. Mosyakin, M. M. Fedoronchuk. – 1999. – 245 р.
15. Наукові назви польових бур’янів: довідник / [Р. І. Бурда, Н. Л. Власова, Н. В. Мироська, Є. Д. Ткач]. – К. : Інститут агроекології та біотехнології УААН, 2004. – 95 с.

Джерело: Курдюкова О. М. Урожайність соняшнику залежно від рівня забур’яненості  й тривалості росту малорічних бур’янів у посівах /  О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. – 2010. – № 1. – С. 11–14.