Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen |
У більшості це антропотолерантні рослини, які заселяють синантропні екотопи з найрізноманітнішими субстратами [1 – 4].
Зокрема, за останні 5 – 7 років спостерігалася інтенсивна експансія в такі місцезростання північноамериканських інвазійних видів, серед яких надзвичайно агресивний і небезпечний бур’ян – чорнощир нетреболистий (Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen) [1 – 3].
Маючи значну висоту рослин (від 100 до 350 см) та потужну надземну масу (від 0,3 до 2,1 кг), сильно виснажуючи й висушуючи ґрунт чорнощир нетреболистий пригнічував, а нерідко й зовсім витісняв з фітоценозів інші види рослин, утворюючи щільні монодомінантні угруповання. На перелогах, засмічених місцях, поблизу ферм і житла площі таких одновидових вогнищ досягали від декількох десятків метрів квадратних до десятків гектарів, а зарості вздовж автомобільних доріг, залізничних колій, берегів річок, каналів, полезахисних лісосмуг – нерідко простягалися десятками кілометрів [2, 3].
Під час цвітіння кожна рослина цього виду продукувала в середньому 50 – 55 млн. шт. пилкових зерен, вдихання яких викликало тяжкі захворювання людей і тварин на полінози, провокувало приступи астми тощо [5].
Щорічна наростаюча неконтрольована присутність чорнощиру нетреболистого в різних фітоценозах призводила до значних змін видового й структурного стану їх, погіршення біологічних і хімічних показників родючості грунту, екологічного стану довкілля тощо [4].
Небезпека його підсилювалася ще й тим, що чорнощир нетреболистий, практично, не мав природних шкідників і хвороб, не поїдався тваринами, при скошуваннях чи підрізуваннях міг відростати [2, 3].
У зв’язку з цим, метою наших досліджень було визначити життєздатність чорнощиру нетреболистого в різних екотопах, обмежувальних чинників, що діють на нього та механічних і хімічних заходів контролю на необроблюваних землях з високими (дитячі майданчики, діючі тваринницькі ферми, біля житла тощо) та низькими (засмічені місця, промислові майданчики, закрайки доріг, залізниць тощо) санітарними вимогами.
Матеріали та методи досліджень. Польові досліди, спостереження й обліки проводили протягом 2011 – 2013 рр. в умовах Лівобережного Степу України в 5 різних ценопопуляціях. Ценопопуляція 1 була розташована вздовж автомобільної дороги, на сухих ущільнених ґрунтах, насичених мінеральними речовинами; 2 – біля діючої тваринницької ферми на пухких, відносно вологих ґрунтах, багатих органічними речовинами; 3 – вздовж залізничних колій на камʼянисто-щебенюватих ґрунтах, бідних мінеральними речовинами; 4 – вздовж вулиць – на чорноземних, сильно ущільнених ґрунтах, середньо забезпечених поживними речовинами; 5 – вздовж берегів річки на родючих наносних ґрунтах, добре забезпечених вологою.
Життєвість рослин чорнощиру нетреболистого залежно від дії екологічних факторів у різних ценопопуляціях визначали за методикою бальної оцінки [6]. Ефективність механічного (одно-, дворазового) знищення цього бур’яну визначали шляхом скошування рослин у різні фази росту й розвитку та хімічного контролю за допомогою гербіцидів Гліфос Супер (4,8 л/га), Харнес (2,5 л/га), Альфа-Прометрин (3 л/га), Раундап (3 л/га). Площа дослідних ділянок – 4 м2. Повторність – шестиразова. Закладку та проведення польових дослідів здійснювали за загальноприйнятими методиками [7 – 9].
Облік насіннєвої продуктивності проводили шляхом обмолоту зерна з 10 рослин, визначенням загальної маси його й маси 1000 насінин з наступним перерахунком плодючості однієї рослини [10].
Результати та їх обговорення. Було встановлено, що насіння чорнощиру нетреболистого розпочинало проростати за температури ґрунту 3 – 5° С, а перші сходи з’являлися на початку квітня на схилах автомобільних доріг і залізничних колій, дещо пізніше, у другій-третій декаді квітня, на смітниках, гнійних кучах, біля житла, а найпізніше – вздовж берегів річок, каналів, лісосмуг тощо. Найбільш високою середня щільність сходів чорнощиру нетреболистого була в ценопопуляціях 2 (412 шт./м2) та 5 (287 шт./м2), а найменшою в ценопопуляції 3 (43 шт./м2).
Проте в фазу цвітіння кількість рослин в ценопопуляціях 1, 3, 4 не перевищувала 14 – 21 шт./м2, ценопопуляціях 2, 5 – 67 – 73 шт./м2 і такою залишалася до завершення вегетації. Таке природне зменшення щільності популяцій в період від сходів до цвітіння пояснюється очевидно конкуренцією за фактори життя та генетично закладеним рівнем щільності, який за даних екологічних умов забезпечував максимальну репродуктивну здатність кожної рослини й популяції в цілому.
За вимогливістю до зволоження ґрунту чорнощир нетреболистий був віднесений нами до ксеромезофітів, бо траплявся переважно в сухуватих екотопах з незначним та помірним зволоженням кореневмісного шару ґрунту опадами й талими водами (вологість – від 50 до 70 % від НВ).
За освітленістю – до геліофітів – ріс переважно на відкритих місцях, хоча траплявся й у розріджених лісосмугах та вздовж них, витримуючи періодичне (до 40 %) затінення.
За вимогливістю до вмісту трофних елементів у ґрунті – еутрофів, віддавав перевагу родючим, добре гумусованим та угноєним ґрунтам, хоча й траплявся на малородючих субстратах.
Найвищим показником життєвості рослин чорнощиру характеризувалися в домінантних ценопопуляціях 2 та 5, які мали найвищу щільність та морфометричні показники генеративних особин і зазнавали найменшого антропогенного впливу протягом вегетації. У популяціях 1, 3, та 4, які зазнавали постійного антропогенного впливу, рослини росли й розвивалися слабкіше й мали гірші показники життєвості (табл. 1).
Таблиця 1
Життєвість та морфометричні показники рослин чорнощиру нетреболистого в ценопопуляціях
Показник
|
Ценопопуляція
| ||||
1
|
2
|
3
|
4
|
5
| |
Бал життєвості
|
2
|
4
|
1
|
3
|
4
|
Висота рослин, см
|
81,7
|
263,7
|
64,5
|
106,8
|
188,9
|
Повітряно суха маса рослин, г
|
52,8
|
273,3
|
36,5
|
103,7
|
214,1
|
Діаметр стебла біля основи, см
|
1,4
|
3,1
|
1,1
|
1,5
|
2,2
|
Кількість бічних генеративних пагонів, шт.
|
5,3
|
16,2
|
2,8
|
7,1
|
11,0
|
Довжина бічних пагонів, см
|
25,4
|
72,6
|
16,3
|
31,1
|
45,8
|
Кількість листків на рослині, шт.
|
21,7
|
44,5
|
16,2
|
30,0
|
36,0
|
Площа листків, дм2
|
9,4
|
48,5
|
6,1
|
16,2
|
28,8
|
Плодючість 1 рослини, тис. шт.
|
8,3
|
93,8
|
5,0
|
38,0
|
80,5
|
Насіннєва продуктивність однієї рослини в популяціях 2 та 5 за оптимальних екологічних умов перевищувала 80 – 93 тис. шт., тоді як за погіршених умов росту й розвитку в популяції 4 вона зменшувалася в 2,1 – 2,5 разів, а в популяціях 1 і 3 – в 11 – 16 разів і не перевищувала 5 – 9 тис. шт.
Ефективним екологічно безпечним заходом контролю чорнощиру нетреболистого як на землях з високими, так і низькими санітарними вимогами було скошування його в фазу бутонізації (табл. 2).
Таблиця 2
Ефективність одно- та дворазового скошування чорнощиру нетреболистого в антропогенно-порушених екотопах
Скошування в фазу:
|
Рослин до скошування, шт./м2
|
Відросло рослин після 1-го скошування
|
Плодючість однієї рослини, шт.
|
Відросло рослин після 2-го скошування
| |
шт./м2
|
%
| ||||
землі з високими санітарними вимогами:
| |||||
Контроль (без скошування)
|
162
|
-
|
-
|
64900
|
-
|
Стеблування
|
153
|
83
|
54,2
|
6397
|
0
|
Галуження
|
61
|
19
|
31,1
|
1563
|
0
|
Бутонізації
|
34
|
0
|
0
|
0
|
-
|
землі з низькими санітарними вимогами:
| |||||
Контроль (без скошування)
|
279
|
-
|
-
|
158000
|
-
|
Стеблування
|
243
|
109
|
44,8
|
7674
|
0
|
Галуження
|
89
|
23
|
26,1
|
1912
|
0
|
Бутонізації
|
59
|
0
|
0
|
0
|
-
|
За одного скошування чорнощиру нетреболистого у фазі стеблування гинуло лише 45,8 – 55,2 %, рослин, а у фазі галуження – 68,9 – 73,9 %. Рослини, які відростали, хоч і відставали в розвитку порівняно з контрольними, але вже через 35-45 діб після скошування цвіли й до осені формували повноцінне насіння. Кількість його на одній рослині досягала від 1,5 до 7,7 тис. шт. Тому для попередження цвітіння рослин і формування насіння виникала необхідність повторного скошування, після якого вони не відростали. При скошуванні ж чорнощиру нетреболистого в фазі бутонізації рослини не відростали.
На землях з низькими санітарними вимогами ефективним було застосування хімічних заходів контролю. Зокрема застосування гербіциду Раундап (3 л/га) у фазах стеблування та галуження забезпечувало 100 %, а у фазу бутонізації – 98,3 % загибель бур’янів. Меншою була ефективність гербіцидів Гліфос Супер (4,8 л/га) та Альфа Прометрин (3 л/га), після застосування яких у фазу стеблування знищувалося відповідно 97,4 та 96,3 % рослин чорнощиру нетреболистого; у фазу галуження – 93,8 та 93,5 %; бутонізації – 95,3 та 91,6 % відповідно. Використання гербіциду Харнес (2,5 л/га) у будь-яку фазу вегетації чорнощиру нетреболистого було недоцільним бо загибель бур’янів не перевищувала 54 – 57 %.
Висновки. Найвищою щільністю сходів чорнощиру нетреболистого (412 шт./м2), рівнем життєвості (4 бали) та плодючості (93,8 тис. шт. з рослини) відзначаються ценопопуляцї на пухких вологих ґрунтах, багатих органічними речовинами. Екологічно безпечним заходом контролю чорнощиру нетреболистого на землях з високими санітарними вимогами є скошування рослин у фазу бутонізації, а на землях з низькими санітарними вимогами – обприскування вегетуючих рослин гербіцидом суцільної дії Раундап (3 л/га).
Список використаних літературних джерел
- Драніщев М. І. Чорнощир нетреболистий. Розповсюдження і засоби боротьби з ним в умовах Донбасу / М. І. Драніщев, І. І. Малихін // Проблеми бур’янів і шляхи зниження забур’янення орних земель. Матеріали конференції Укр. наук. товар. гербологів. – К. : Колобіг, 2004. – С.48 – 52.
- Конопля М. І. Поширення бур’янів-алергенів та боротьба з ними в Степу України / М. І. Конопля, О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Вісник Дніпр. держ. аграр.універ. – 2009. – № 1. – С.16 – 20.
- Конопля М. І. Чорнощир нетреболистий / М. І. Конопля, О. М. Курдюкова, Н. О. Мельник // Карантин і захист рослин. – 2010. – № 3. – С.8 – 12.
- Курдюкова О. М. Бур’яни Степів України / О. М. Курдюкова, М. І. Конопля. – Луганськ: Елтон-2, 2012. – 348 с.
- Видовий склад та пилкоутворююча здатність алергенних видів рослин на Сході України / М. І. Конопля, Т. Г. Корольова, О. В. Ботарчуков [та ін.] // Вісник ЛДПУ імені Тараса Шевченка. – 2000. – № 3 (3). – С.29 – 33.
- Ермакова И. М. Метод многобальной оценки жизненности особи и его применение для характеристики ценопопуляций / И. М. Ермакова // Подходы к изучению ценопопуляций и консорций. – М.: МГПИ, 1987. – С.24 – 36.
- Безуглов В. Г. Применение гербицидов в интенсивном земледелии / В. Г. Безуглов. – 2 изд., перераб. и доп. – М. : Росагропромиздат, 1988. – 205 с.
- Доспехов Б. А. Методика полевого опыта / Б. А. Доспехов. – М. : Агропромиздат, 1985. – 351 с.
- Методические рекомендации по учету и картированию засоренности посевов / Под общ. ред. А. В. Фисюнова. – Днепропетровск, 1974. – 71 с.
- Строна И. Г. Методика изучения биологических свойств семян сорных растений / И. Г. Строна. – М. : Колос, 1964. – 28 с.
Комментариев нет:
Отправить комментарий