Видовий склад та поширення бур’янів у Луганській області

Ambrosia artemisiifolia L.

У східній частині України внаслідок  падіння загальної культури й культури землеребства зокрема, виник ряд екологічних та економічних проблем, пов’язаних з швидким поширенням, зростанням рясності й кількості бур’янів.

Вони зустрічаються в полях, садах, городах, парках,  сінокосах, пасовищах, на вулицях міст і селищ, пустирах, смітниках тощо.

Особливо загрозливого поширення та величезної ряності набули  з однорічних Ambrosia artemisiifolia L., а з багаторічних -   Cirsium arvense L.(Scop.).


В усіх агрофітоценозах вони відзначаються винятково високою шкодочинністю та експансією. Забур’яненість посівів  цими бур’янами набула  настільки загрозливих масштабів, що характерезується як національне лихо.

Раніше для Луганській області наводилося від 260 до 350 видів бур’янів. Останніми роками в зв’язку з реструктиризацією сільського господарства, зміною системи господарювання й відсутністю належного контролю забур’яненості проблема присутності бур’янів на сільськогосподарських угіддях загострилася.

За вегетаційний період на 1 м² проростає в середньому від 0,8 до 2,5 тис бур’янів, з яких від  0,3-5,0  до 40-100 шт.  багаторічні. Крім того за останні 10 років виявлено понад 30 нових видів, змінено назви окремих родин, родів, видів рослин, ряд видів, які раніше зустрічалися в полях області зник.  Літературних же даних про загальний видовий склад бур’янів та поширення їх  в культурценозах Луганської області надзвичайно мало. У зв’язку з цим нами протягом 1994-2002рр. шляхом маршрутних експедиційних обслідувань вивчався видовий склад бур’янів та та рівень їх поширення.

За ступенем поширення (стрічання) усі види рослин, які вважалися бур’янами, тобто ті, які  не вирощуються людиною, але зустрічаються на сільськогосподарських угіддях і на необроблювальних територіях з антропогенно порушеним природним покривом,  нами розподілено на  шість груп: звичайно (normal), часто (communis), достатньо (copiosus), рідко (rarus), поодиноко (rarrissimo), випадково (desineus). Крім того, бур’янами вважали й ті рослини, які є отруйними та шкідливими у природних сінокосах та пасовищах.

Було встановлено, що на території області зростало 356 видів бур’янів, що складало 19,4 % від загальної флори області. Більшу частину їх складали дводольні види (93 %), переважно Asteraceae (58 видів), Brassicaceae (33види),  Caryophyllaceae (28 видів), Ranunculaceae (25 видів), Chenopodiaceae (21 вид), а з однодольних Poaceae – 15 видів.  Співвідношення однодольних та дводольних видів серед бур’янів складало 1:13,2, тоді як у загальній обласній флорі – 1:4,4.

За способом  живлення та життєдіяльності перевага належала непаразитним рослинам – 348 видів, тоді як паразитних та напівпаразитних  виявлено лише 8 видів, головним чином, з родів Cuscuta L. та Orobanche L.

За біоморфологічним спектром малорічні бур’яни складали 55,9 %  видів з перевагою монокарпиків (160 видів). Питома вага дворічних та багаторічних видів у загальному видовому спектрі була відповідно 11,0 та 44,1 % .

Серед монокарпиків переважали ярі (134 види), переважно пізні (85 видів), тоді як озимих та зимуючих видів було не більше 26.

Серед багаторічних (полікарпічних) бур’янів ведуче місце в посівах займали кореневищні (57 видів) та стерженевокореневі (53 види) рослини. Злісних коренепаросткових бур’янів виявлено лише 16 видів, з  коренемичкуватих – 18 видів, цибулинних, бульбокореневих та повзучих – 5 видів.

За ступенем поширення група  бур’янів, які є звичайними в усіх  культурних ценозах, природних пасовищах та сінокосах була найменшою й  нараховувала 15 видів або 4,2 % від загальної їх кількості (табл.1).

Таблиця 1
Структура поширення  основних  груп бур’янів по території Луганської області
(1994-2002 рр.)

Групи поширення	Кількість видів		Трапляння в ценозах, %
	шт.	%
Звичайно	15	4.2	100
Часто	26	7.3	75-99
Достатньо	38	10.7	50-74
Рідко	66	18.5	25-49
Поодиноко	94	26.4	1-24
Випадково	117	32.9	До 1

Рослин, які  траплялися  в 75-99 %  культурних ценозів, включали 26 видів і складали  7,3% від загальної кількості видів; достатньо поширені ( у 50-74 % ценозів) – 38 видів (10,7%). Усі  види цих груп поширення разом ледве досягали 22 %. Тоді як  питома вага з незначним, поодиноким чи випадковим  траплянням  досягала 88%.

Видове різноманіття бур'янів у різних  культурних ценозах визначалося головним чином природними умовами екотопів, агротехнічними умовами та вазємовідносинами з культуринми рослинами. Більшість з них має острівне спорадичне поширення, або трапляється по території тільки в строго визначених природних рослинних угрупуваннях чи культурфітоценозах і лише невелика кількість видів бур’янів розповсюджена в усіх фітоценозах по всій території регіону. Найбільшою динамічністю  визначалися   види    першої - третьої групи поширення (табл. 2) .

Таблиця 2

Основні види бур’янів Луганської області за групами поширення

Група поширення	Види  бур’янів
Звичайно	Amaranthus retroflexus L., Atriplex tatarica L., Chenopodium album L., Poligonum aviculare L., Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., Descurainia sophia (L.) Webb. tx Prante., Raphanus raphanistrum L., Sinapis arvensis L., Convolvulus arvensis L., Cirsium arvense (L.) Scop., Lactuca tatarica (L.) C.A.Mej., Taraxacum officinale Webb. ex Wigg., Echinohloa crusgalli (L.) Beauv., Setaria glauca (L.) Beauv., S. viridis (L.) Beauv.
Часто	Consolida regalis S.F.Gray., Fumaria schleicheri Soy-Willem., Stellaria media (L.) Vill, Amaranthus albus L., Atriplex patula L., Chenopodium polyspermum L., Cardaria draba (L.) Desv., Berteroa incana (L.) D.C.,  Lepidium perfolaitum L., Sisymbrium loselii L., Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen., Sonchus arvensis L., Xanthium albinum (Widd.) H.Scholz.
Достатньо	Equisetum arvense L., Aristolochia clematitis L., Urtica dioica L., Portulaca oleracea L.,  Chorispora tenella (Pall.) D.C., Thlaspi arvense L., Conium maculatum L., Cuscuta campestris Yunck., Lappula squarrosa (Retz.) Dumort., Solanum nigrum L., Orobanche cumana Wallr., Plantago major L., Erigeron canadensis L., Senecio vernalis Waldst. et Kit., S. vulgaris L., Elitrigia repens (L.) Nevski., Eragrostis minor Host. тощо.

Наявність та  рясності їх  у різних фітоценозах визначаються не тільки погодно-кліматичними й грунтовими умовами, але й технологічними процесами, особливостями господарювання та культурою землеробства.

У посівах озимих культур переважали озимі та зимуючі види, зокрема Descurainia sophia , Sisymbrium altissimum L., S. loselii, Senecio vernalis, S. vulgaris, Erigeron canadensis, Erysimum cheiranthoides L. тощо. На полях ярих колосових та зернобобових – Sinapis arvensis, Sisimbrium officinale, Fumaria schleicheri, Consolida regalis, Raphanus raphanistrum тощо; у посівах просапних культур -  Ambrosia artemisiifolia, Amaranthus retroflexus, A. blitoides, Echinochloa crusgalli, Setaria viridis, S. glauca, S. verticillata L., Solanum nigrum, Xanthium albinum  тощо.У масивах багаторічних трав, особливо старовікових та зріджених -  Berteroa incana, Taraxacum officinale, Capsella bursa-pastoris, Artemisia absinthium L. тощо. У вздовж доріг,  польових  меж, лісосмуг тощо основну групу бур’янів складали  Cardaria draba, Lepidium perfoliatum L., Conium maculatum, Tanacetum vulgare L., Cyclachaena xantiifolia, Buglosoides arvensis (L.) Johnst., Asperugo procumbens L.  тощо.

Лише на піщаних та супіщаних грунтах зустрічалися Heliotropium suaveolens  Bieb., Oenothera biennis L., Tribulus terrestris L., Spergula arvensis L., Polycnemum majus  A.Br.,   Eragrostis  aegiptiaca (Willd.) Debile, E. suaveolens A.Beck. ex Claus тощо.

Практично в усіх екотопах та посівах сільськогосподарських культур зростає питома вага таких злісних  коренепаросткових бур’янів як Cirsium arvense, Convolvulus arvensis, Lactuca tatarica  тощо.  Частка  їх  у загальній забур’яненості змінилася з 5-14 % до 26-55 %.

Серед нових бур’янів виявлено такі види як Amaranthus hypochondriacus L., А. cruentus L., Xanthium brasilicum Vellozo, X. californicum Greene., Chenopodium berlandieri Moq., C.  probstii Aellen.,  Cenchrus pauciflorus Benth., Turgenia latifolia L.; Hoffm., Oxybaphus nyctagineus (Michx.) Sweet тощо.

Разом  з  тим  питома  маса  таких  видів,   як  Chenopodium  album, Amaranthus deflexus ,   Xanthium  strumarium, Datura stramonium L., Papaver rhoeas L.  y  загальній  забур’яненості   дещо зменшилася,  або ж вони зовсім зникли з посівів.

Більша частина бур’янів  була не вимогливою до родючості грунтів, добре витримувала підвищену кислотність та лужність і зустрічалася як на легких, так і важких грунтах з високим заляганням грунтових вод ( 63,8 %). Однак значна частина рослин (33,9 %) зустрічалася тільки на родючих грунтах з високим вмістом органічної речовини й лише 2,3 % бур’янів вимагали строго визначених умов живлення.

Таким чином, найбільшого поширення в культурних ценозах, сінокосах та пасовищах Луганської області набули  біля 40 видів  рослин які й визначають  ступінь  забур’яненості культурних  ценозів.

Джерело: Конопля М. І. Видовий склад та поширення бур’янів у Луганській області /
М. І. Конопля, О. М. Курдюкова, С. М. Несторенко // Актуальні проблеми сучасного землеробства : міжнар. наук.-практ. конф., 14–16 травня 2003 р. : матеріали доп. – Луганськ, 2003. – С. 230–234.